Короткий переказ - Ой у степу криниченька - ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ - СУСПІЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ

Ой у степу криниченька,

З неї вода протікає. (2)

Гей, там чумак сиві воли пасе

Та з криниці напуває.


Воли ревуть, води не п'ють.

Бо в Крим доріженьку чують. (2)

Ой Бог знає, та Бог і відає.

Де чумаченьки ночують.


Ой ночують чумаченьки

В чистім степу при долині, (2)

Розпустили сірі воли пасти

При зеленій муравині.


Умер, умер чумаченько

Та в неділеньку вранці, (2)

Поховали того чумаченька

У зеленому байраці.


Ой прилетіла сива зозуленька.

Та все „ку-ку“ та „ку-ку“. (2)

—   Ой подай, чумаче, та подай, голубе,

Та хоч правую руку!


—   Ой рад би я, моя мила.

Хоч обидві подати: (2)

Насипано та сирої землі.

Що не можу підняти.


Коментар

Народна чумацька пісня „Ой у степу криниченька“ оповідає про тяжку долю чумаків. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали в довгу й небезпечну дорогу —у Крим по сіль. У мандрівці траплялися різні пригоди — і розбійники нападали, і хвороби чіплялися, і худоба пропадала. Тому складено так багато журливих пісень про чумацьку долю, коли господарі після кількамісячної подорожі не поверталися додому, а знаходили останній притулок десь край дороги.

Взагалі, чумаки — перші купці, мандрівники, „жива газета“. Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв'язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням, постійні епітети (чистий степ, зелена муравина, зелений байрак, сира земля).