Короткий переказ - У синьому небі я висіяв ліс - МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

* * *

У синьому небі я висіяв ліс,

У синьому небі, любов моя люба,

Я висіяв ліс із дубів та беріз,

У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,

У синьому морі на синьому глеї

Я висіяв сни із твоєї весни,

У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,

І являть тебе вони в небі і в морі,

У синьому небі, у синьому морі...

Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,

І ти біля мене, і птиці, і стебла,

В дорозі і небо над нами із тебе,

І море із тебе... дорога тверда.


Коментар

Романтична поезія, наповнена чудовими напівфантастичними пейзажами, звернена до коханої ліричного героя. Його любов до любої — бездонна, як небо і море, запашна й ніжна, як весна. Проходять роки, вже й герой із „вечірньою“ ходою, але кохана, як і раніше, заповнює все його життя і це — незмінно. Вживання „кольорових“ повторів, звукопису створює неповторне враження.