Короткий переказ - Музика, очерет - СЕРГІЙ ЖАДАН

***

Музика, очерет,

на долоні, руці.

Скільки пройде комет

крізь понадхмар'я ці.

Як проступа тепло

через ріки, міста.

Все, що у нас було —

тільки ця висота.

Все, що трималось вій,

голос печальний, плач,

я скидаю на твій

автовідповідач.

Поїзд твоїх химер

не зупиняє біг,

нам з тобою тепер

падає різний сніг.

Нарізно кров поспіша,

солодко шириться лет,

тихо росте душа,

мов ламкий очерет.


Коментар

Ліричний герой глибоко переживає розлуку з коханою („нам з то-бою тепер падає різний сніг“). Йому залишаються спогади про музику ламких очеретів, про висоту, де були удвох. І солодко завмирає, „тихо росте душа“ в пригадуванні щастя і в його передчутті.