Короткий переказ - Істотне - ЄВГЕН МАЛАНЮК - ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА

Діла ростуть у невмолимі черги.

Громадиться цеглинами життя.

Як рух, як пруг, як вічний вир енергій.

Триває й визначається буття.

Співа блакить крізь готику риштовань.

Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов.

І все ж таки: в началі було — Слово!

І все ж таки: начальний дух — Любов!

І в серці, і в колекторах моторів

Пульсує і іскрить одне і те ж —

Від хаосу до космосу просторів.

Від атома до голубих безмеж.

Коментар

У поезії Є. Маланюка „Істотне” утверджуються одвічні людські цінності — Слово й Любов. Можливо, людина за повсякденними справами не завжди помічає найголовніше, істотне у своєму житті, ганяється за другорядним, несуттєвим. Хоча розум людини здатен осягти глибини від атома до безмежного космосу, головними в її серці будуть любов і добро.