Короткий переказ - Та, ой, як крикнув же та козак Сірко - УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ - УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко.

Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:

„Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,

Та збирайтеся до хана у гості!”

Та туман поле покриває.

Гей, та Сірко з Січі та виїжджає.

Гей, та ми думали, та ми ж думали.

Що то орли та із Січі вилітали, —

Аж то військо та славне Запорозьке

Та на Кримський шлях з Січі виїжджало.

Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що сизий орел по степу літає, —

Аж то Сірко на конику виїжджає.

Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що над степом та сонечко сяє. —

Аж то військо та славне Запорозьке

Та на вороних конях у степу виграває.

Та ми думали, ой, та ми ж думали.

Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —

Аж то козак Сірко, та козак же Сірко

На битому шляху на татар оступає.

Коментар

Потреба постійно захищати свій рідний край від ворогів привела до створення Запорозької Січі. Свою могутність і славу Січ здобула завдяки чіткій організації, мужності, самовідданості козаків на чолі ч своїми кращими обранцями — отаманами. Кошовий отаман Сірко порівнюється у пісні із сизим орлом, а військо — із сонечком. Так виразилася всенародна любов до своїх захисників. Пісня має характерні ознаки — повтори, вигуки, пестливо-зменшувальні слова, поетичний паралелізм, коли явища природи зображуються паралельно з явищами людського життя.