Короткий переказ - Гімн - ІВАН ФРАНКО - ЛІТЕРАТУРА 70-90-х РОКІВ XIX СТ.

Короткий переказ - Гімн - ІВАН ФРАНКО - ЛІТЕРАТУРА 70-90-х РОКІВ XIX СТ.

ІВАН ФРАНКО

Вічний революцьонер —

Дух, що тіло рве до бою,

Рве за поступ, щастя й волю.

Він живе, він ще не вмер.

Ні попівськії тортури,

Ні тюремні царські мури,

Ані війська муштровані.

Ні гармати лаштовані.

Ні шпіонське ремесло

В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!

Хоч від тисяч літ родився.

Та аж вчора розповився

І о власній силі йде.

І простується, міцніє,

І спішить туди, де дніє:

Словом сильним, мов трубою,

Міліони зве з собою,—

Міліони радо йдуть.

Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрізь:

По курних хатах мужицьких,

По верстатах ремісницьких,

По місцях недолі й сліз.

І де тільки він роздасться,

Щезнуть сльози, сум, нещастя.

Сила родиться й завзяття —

Не ридать, а добувати

Хоч синам, як не собі,

Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцьонер —

Дух, наука, думка, воля

Не уступить пітьмі поля,

Не дасть спутатись тепер.

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина,

І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день?

Коментар

Вірш „Гімн” 1. Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися „вічні революціонери”, небайдужі до народного горя, страждань та неволі Вони прямуватимуть уперед і кликатимуть за собою інших, не боячись переслідувань та покарання з боку офіційної влади. Але поет бачить боротьбу у сфері духовній — „дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля...” Він вірить, що розвалиться „зла руїна” і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба „не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі Кращу долю в боротьбі”. Вірш покладений на музику, його ритм експресивний, а художні засоби (анафора, перелічення, метафора) дуже виразні.

ІВАН ФРАНКО

(1856-1916)

Народився майбутній письменник у селі Нагуєвичі (тепер село Івана Франка) Дрогобицького повіту на Львівщині в родині коваля. Навчався у початковій школі с. Ясениця Сільна, потім у монастирській школі отців-василіан у Дрогобичі й у Дрогобицькій гімназії. Наука була тоді важкою, Івана приймали скрізь недоброзичливо й навіть вороже як сина „хлопа”, але своїми успіхами він швидко здобув авторитет. Багато читав, навіть почав складати власну бібліотеку й писати власні твори. Рано пішов із життя батько, а потім і мати. Це стало для юнака великою трагедією.

1875 року І. Франко вступив на філософський факультет Львівського університету, увійшов до складу редакції журналу „Друг”. Через рік з'явилася його перша поетична збірка „Баляди і розкази”.

У 1878 році поета заарештували за нібито соціалістичну агітацію і пропаганду, посадили разом зі злодіями і тримали дев'ять місяці” Після цього від нього відвернулися друзі, батьки коханої дівчини змусили її з ним порвати.

І. Франко з другом М. Павликом засновує журнал „Громадський друг”, а після його заборони створює нові — „Дзвін”, згодом „Молот”

У 1880 році Франка заарештовують удруге, знову ж таки за нібито підбурення селян проти „законного порядку” і тримають три місяці. Франко пише багато поетичних творів та прозових — „Борислав сміється”, „Захар Беркут”, робить переклади; працює у журналах „Зоря”, „Діло”. У 1886 році одружується в Києві з Ольгою Хоружинською. У 1887 році виходить поетична збірка „З вершин і низин”, через два роки його арештовують утретє на два місяці з тієї ж причини — за зв'язок із групою київських студентів, що прибули до Галичини. У 1893 році Франко захистив у Віденському університеті дисертацію, але „мужика” не допустили до викладання у вищому навчальному закладі.

Виходять драма „Украдене щастя”, збірка „Зів'яле листя”, „Мій Ізмарагд”, „З днів журби”, роман „Перехресні стежки” та інші. Останні роки життя для поета були нелегкими — у боротьбі з нуждою, хворобою, у переживаннях за долю дітей, яких розкидала війна, за хвору дружину.

На могилі письменника у Львові споруджений пам'ятник із символічним образом Каменяра, який розбиває скелю, торуючи шлях до нового життя.



Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали доступні за ліцензією Creative Commons — «Attribution-NonCommercial»

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.