Короткий переказ - Патріоти - ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО - УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР І САТИРА

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

Два хлопці укупі стояли,

А третій дививсь оддалі.

Як ті гаряче розмовляли

Про долю своєї землі.


Один у широкій промові

Народні права боронив;

Він докази всі наукові

По пунктах як слід розложив.


Народну окремість натури,

І склад особливий думок,

І давність своєї культури, —

Довів він усе те з книжок.


А другий про теє доводив.

Як дійде народ своїх прав,

І в поступі інших народів

Він місце йому показав.


Так двоє вели язиками

Роботу для краю свого.

Гукали й махали руками.

Де річ вимагала того.


А третій не мовив нічого:

Він мовити красно не міг,

Але задля діла святого

І жив він, і в землю б поліг.


Ті двоє, з балачки втомившись.

Веселі собі розійшлись,

А третій стояв зажурившись

І наче дивився кудись.


Але він не тую картину

Вбачав, що круг його була:

Він бачив душею Вкраїну

І все, що вона добула.


Вбачались йому патріоти

Із купою слів голосних,

А поруч мільйони голоти,

І темність, і вбожество їх.

Коментар

У вірші „Патріоти” В. Самійленко розмірковує над тим, хто ж є справжнім патріотом. Двоє героїв говорили про Україну, наголошували на правах народу, на давності української культури. Поговорили — й весело розійшлися, задоволені собою. Третій же мовчав і сумував, дивлячись на дійсне становище людей в Україні, їхню неосвіченість та бідність. Він не промовляв високих слів, не хвалився своїм патріотизмом, а готовий був ділом довести свою відданість рідному краєві і навіть, як справжній патріот, полягти за нього.