Короткий переказ - А в кривого танця

А в кривого танця

Та не виведем кінця!

Треба його та й виводити,

Лад йому та й знаходити.

Ой вулиця та й широкая.

Чого трава невисокая?

Бо парубки та й істоптали

Великими та й ножищами.

Великими та й ножищами,

Подертими постолищами2!

Ой вулиця та й вузенькая.

Чого трава зелененькая?

Бо дівоньки та й істоптали

Маленькими ноженьками,

Маленькими ноженьками,

Червоними та чобітками.

Червоними та чобітками,

Золотими та підківками.


2Постоли — м'яке селянське взуття, яке привязували до ніг мотузками.

Коментар

Часто весняні пісні супроводжувалися танцями в гаях, на луках — серед природи. Один із найпопулярніших — „кривий танець”, який існує разом із піснею у багатьох варіантах. У веснянці йдеться про традиційне змагання — „переспівування” між парубками та дівчатами. Дівчата підсміюються над парубочими „ножищами” та „постолищами” й хизуються своїми „маленькими ноженьками” в червоних чобітках із золотими підківками. Це, звичайно, поетичне перебільшення, осяяне радістю весни, радістю життя.