Короткий переказ - Сучасникам - ОЛЕНА ТЕЛІГА - ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА

Олена Теліга

„Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби — спокійний і суворий,

Не плутай душу у горіння тіла,

Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”.

Але для мене — у святім союзі:

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить, зате коли сміюся.

То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може, в цьому й Є моя сміливість:

Палити серце в хуртовині сніжній,

Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, — я тверда й сувора.

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

Коментар

Лірична героїня вірша О. Теліги — сувора й спокійна, зі стоїчним характером. Вона живе повнокровним життям, у якому переплелися радість і горе, сміх і біль. Вона щедра, і що віддає — не міряє. її серце загартоване в „хуртовині сніжній”, „у холодній зливі”, вона поважає більше діло, ніж слово — тверде, безкомпромісне, вірне, незрадливе.