Всі публікації щодо:
Симоненко Василь
Короткий переказ - Я… - ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО
Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. —
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя.
Ліниво тяглася отара хвилин...
На світі безліч таких, як я,
Та я, їй-Богу, один.
У кожного „Я” є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — не безліч стандартних „я”,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони „я”.
Коментар
Вірш В. Симоненка — лірична сповідь поета про своє „я” — горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу „сіру слухняну масу”, бездумного „гвинтика” великої машини, що їде у якесь міфічне „світле майбутнє”. Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина — неповторна, і „Ми — не безліч стандартних „я”, а безліч всесвітів різних”. То ж треба навчитися поважати себе, тому що „тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони „я”.