Всі публікації щодо:
Симоненко Василь

Короткий переказ - Я… - ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Він дивився на мене тупо

Очицями, повними блекоти:

— Дарма ти себе уявляєш пупом,

На світі безліч таких, як ти. —

Він гримів одержимо і люто,

І кривилося гнівом лице рябе,

Він ладен був мене розіпнути

За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.

Ліниво тяглася отара хвилин...

На світі безліч таких, як я,

Та я, їй-Богу, один.

У кожного „Я” є своє ім’я,

На всіх не нагримаєш грізно,

Ми — не безліч стандартних „я”,

А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,

Ми — океанна вселюдська сім’я.

І тільки тих поважають мільйони,

Хто поважає мільйони „я”.

Коментар

Вірш В. Симоненка — лірична сповідь поета про своє „я” — горде, безкомпромісне, гідне звання людини. Бездушне чиновництво намагалося зробити з народу „сіру слухняну масу”, бездумного „гвинтика” великої машини, що їде у якесь міфічне „світле майбутнє”. Кращі представники нації протестували проти цього, боролися, бо кожна людина — неповторна, і „Ми — не безліч стандартних „я”, а безліч всесвітів різних”. То ж треба навчитися поважати себе, тому що „тільки тих поважають мільйони, хто поважає мільйони „я”.