Короткий переказ - Стилет чи стилос? — не збагнув. - ЄВГЕН МАЛАНЮК - ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА

Стилет чи стилос? — не збагнув.

Двояко Вагаються трагічні терези.

Не кинувши у глиб надійний якор,

Пливу й пливу повз береги краси.

Там дивний ліс зітхає ароматом

І весь дзвенить од гімнів п'яних птиць,

Співа трава, ніким ще не зім'ята,

І вабить сном солодких таємниць,

Там зачарують гіпнотичні кобри

Під пестощі золототілих дів...

А тут — жаха набряклий вітром обрій:

Привабить, зрадить, і віддасть воді.

Та тільки тут веселий галас бою —

Розгоном бур і божевіллям хвиль.

Безмежжя! Зачарований тобою.

Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль!

Коментар

Стилет — це ніж, зброя. Стилос — паличка для писання у давнину, перо. Ліричний герой поезії, а з ним і сам автор, вагається, чому надати перевагу — боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини, та й у природі відбувається протиборство, суперечка або переплетення цих сил (там „пестощі” — тут „жаха набряклий вітром обрій”). І все ж герой зачарований „веселим галасом бою”, „безмежжям” та готовий поринути у вир бурхливого життя.