Стислий виклад твору

СТЕПАН ОЛІЙНИК
«Ля-ля-ля!»

Колись Шаляпіна і Гмирю1

Без мікрофона чув весь світ,

А цей — несе його, мов гирю,

І за собою тягне дріт.

Спішить на сцену перед нами

І починає ще здаля

Завзято бацати2 ногами

Й варіювати3 «ля-ля-ля!»

Хоч безголосий —

Є в металі

Запас незайманих джерел!

Тож верещить динамік в залі,

Як недорізаний козел!

Збагни — чи спів то, чи розмова?

Щось шепче й вертиться, кружля.

Ані мелодії, ні слова!

Лящить обридле «ля-ля-ля!»

Я 6 не писав про безголосся

І про таких молодиків,

Та щось багато розвелося

У нас подібних «співаків»!

...Скінчивши, радіо включаю,

А в репродукторі4 здаля —

З тією ж силою лунає

Оте крикливе «ля-ля-ля!»


1 Шаляпін Ф. (1873-1938) — російський співак; Гмиря Б. (1903-1969) — український співак.

2 Бацати — різко бити.

3 Варіювати — співати по-різному.

4 Репродуктор (гучномовець) — радіопристрій.


Коментар

У часи гумориста Степана Олійника естраду, радіо, телебачення заполонили беззмістовні пісні під фонограми. Та й музику інколи важко було назвати музикою. Отже, поет виступив проти такого «псевдомистецтва». На жаль, майже таке ж становище в музичній культурі й нині. Заміть цікавих, змістовних, глибоких і щирих слів — один рядок, що нав'язливо повторюється в різних варіаціях, оте саме «ля-ля-ля». Недаремно ж кращі співаки, композитори все частіше звертаються до народної пісні, що завжди була взірцем єдності змісту та форми, слів і мелодії.