Короткий переказ - Сікстинська Мадонна - ІВАН ФРАНКО - ЛІТЕРАТУРА 70-90-х РОКІВ XIX СТ.

ІВАН ФРАНКО

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів,— перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя — не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно — тут, на полотні.

Коментар

Своє захоплення жінкою-матір'ю, безсмертним полотном „Сікстинська мадонна” І. Франка висловив у формі сонета. У Мадонні поет вбачає богиню, „райську рожу”, і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса Мадонни не казкова, а земна — щира, добра, ніжна. А справжнє мистецтво, яким є картина „Сікстинська мадонна”, — вічне.