Короткий переказ - Блакитна Панна - МИКОЛА ВОРОНИЙ - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х РОКІВ XX СТ.

МИКОЛА ВОРОНИЙ

Має крилами Весна

Запашна,

Лине вся в прозорих шатах,

У серпанках і блаватах...

Сяє усміхом примар

З-поза хмар.

Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить

Майорить,

Довгождана, нездоланна...

Ось вона — Блакитна Панна!..

Гори, гай, луги, поля —

Вся земля їй виспівує: „Осанна!”

А вона, як мрія сну

Чарівна,

Сяє вродою святою,

Неземною чистотою.

Сміючись на пелюстках.

На квітках

Променистою росою.

І уже в душі моїй

В сяйві мрій

В'ються хмелем арабески.

Миготять камеї, фрески,

Гомонять-бринять пісні

Голосні

І сплітаються в гротески.

Коментар

Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику („Осанна!”), метафори („в душі моїй, в сяйві мрій В'ються хмелем арабески”), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.