Короткий переказ - Вибір - БОРИС ОЛІЙНИК - СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

БОРИС ОЛІЙНИК

Над штормом, над шабельним зблиском,

Над леготом теплим в житах

Гойдається вічна колиска

Маятником Життя;


Життю — ні кінця, ні начала.

І вічно по колу землі:

Комусь — лебеді від'ячали,

Комусь — ще сурмлять журавлі.


Один передбачливо очі

Прикрив ще за крок від межі,

Ввійшовши клітиною ночі

Тихенько: чи жив, чи й не жив?


А інший — на кроки не міряв:

Летів, і гримів, і... згорів,

І люди відкрили в сузір'ях

Зіницю нової зорі.


Коли б загадали: — Хочеш,

Одне лише слово твоє —

І вища — лаврова! — почесть

Чоло твоє обів'є, —


Я б вибрав найвищу почесть:

У чистім і чеснім бою

На чорному мармурі ночі

Зорю записати свою!


Коментар

Іде життя, змінюються покоління. І хоч усе, як кажуть, у Божій волі, людині надається вибір — як жити, що цінувати у житті. А якщо вона вибрала, то й несе відповідальність за це. Як і для Т. Шевченка, для сучасного поета Б. Олійника неприйнятні байдужість, споживацьке ставлення до життя. Для нього найвища почесть— „у чистім і чеснім бою” здобути щось корисне для свого народу, для своїх нащадків. І він не хоче міняти свої переконання, свою любов ні на лавровий вінок слави, ні на багатство й достаток.