Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Стислий виклад твору

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
УКРАЇНСЬКІ ІСТОРИЧНІ ПІСНІ
За Сибіром сонце сходить

(Пісня про Устима Кармалюка)


За Сибіром сонце сходить.

Хлопці, не зівайте.

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте!


Повернувся я з Сибіру,

Та не маю долі,

Хоч, здається, не в кайданах,

А все ж не на волі.


Маю жінку, маю діти,

Та я їх не бачу,

Як згадаю про їх муку —

Сам гірко заплачу.


Зібрав собі славних хлопців,

Що ж кому до того?

Засідаєм при дорозі

Ждать подорожнього.


Чи хто їде, чи хто йде,

Треба їх спитати,

Як не має він грошей —

Треба йому дати!


Зовуть мене розбійником.

Кажуть — розбиваю.

Ще ж нікого я не вбив.

Бо й сам душу маю.


З багатого хоч я й візьму —

Убогому даю.

Отак гроші поділивши,

Я гріхів не маю.


Судять мене вдень і вночі,

Повсяку годину,

Ніде мені подітися,

Я од журби гину.


Аж тут їде сам владика:

«А здорові, хлопці!»

«Ой, довго ми вас чекали.

Благослови, отче!»


Чи хто їде, чи хто йде,

Часто дурно ждати.

Отак треба в лісі жити,

Бо не маю хати.


Ой, вилічив сам владика

Сорок тисяч грошей.

Подивився кругом себе —

Все хлопці хороші.


Ой, чи їде, чи хто йде,

Треба його ждати.

Ой, прийдеться Кармалюку

Марне пропадати.


Пішов би я до дітей —

Красу мою знають:

Аби тільки показався.

То зараз впіймають.


А так треба стерегтися,

Треба в лісі жити.

Хоч, здається, світ великий,

Ніде ся подіти!


Ой, прийдеться Кармалюку

Марне пропадати.

Бо немає пристанища.

Ані свої хати.


Прийшла туга до серденька,

Як у світі жити?

Світ великий і розкішний.

Та ніде ся діти!


Асесори, ісправники

За мною ганяють,

Більше вони людей б'ють.

Як я гріхів маю.


У неділю дуже рано

У всі дзвони дзвонять.

А мене, Кармалюка,

Як звірюку гонять.


Нехай гонять, нехай ловлять,

Нехай заганяють,

Нехай мене, Кармалюка,

В світі споминають!


Коментар

Існує близько сорока варіантів пісні про Устима Кармалюка — легендарного ватажка селянських загонів, які боролися проти панського гніту. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти не ставало сил. Устим Кармалюк теж утік, зібрав загін «славних хлопців» і став відновлювати справедливість —у багатих забирати, а бідним віддавати. «Отак гроші поділивши, я гріхів не маю», — говорить він. Кармалюка кілька разів ловили, карали, засилали до Сибіру, але він щоразу тікав і продовжував свою справу. Проте не відчував себе щасливим, адже, хоч і «не в кайданах, а все ж не на волі», не бачить жінки й дітей, не має хати.

Люди не забули його подвигу й уславили Кармалюка в піснях та легендах.

загрузка...
загрузка...