Всі публікації щодо:
Вінграновський Микола
Сеньйорито акаціє, добрий вечір - МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ - скорочено
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Наступні рядки вірша побудовані на антитезі: протиставляються важкість і солодкість кохання:
Коли стало любити важче,
І солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Автор вживає риторичні запитання, щоб акцентувати увагу читача на проблемі суті та сенсу любові:
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости
І сказав я — вже слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь —
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір.
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я...
Поезія адресована сеньйориті акації, якій восени ліричний герой сповідується у своєму коханні. Любов спопеляє і водночас відроджує героя, тож він замислюється над її природою.
Павлові Загребельному
Прилетіли коні — ударили в скроні.
Прилетіли коні — ударили в серце.
Отакі — то коні — сльози на долоні.