Всі публікації щодо:
Калинець Ігор

Дивосвіт - ІГОР КАЛИНЕЦЬ - скорочено

(фрагменти)

Вірші І. Калинця вирізняються серед вивчених раніше творів специфічним синтаксисом і, відповідно, пунктуацією. Відсутність розділових знаків, своєрідний поділ на строфи створюють індивідуально-авторський, неповторний ритм цієї поезії.


Стежечка

ходім зі мною

стежечко


обережно

не зачепися за камінець

переступи соломку

і під спориш не ховайся

все одно бачу а там

за городом

ого як ти виросла


сама біжиш

через струмок перескакуєш

батіжком по пилюці цвяхуєш

за суницею збочуєш

топчеш горох при дорозіколи б глянути

стежко

он з тої гори

на всенький світ


тільки не поспішай

така верчена ти

як дзиґа

але ж світ красний

голова крутиться


Блискавка

пливе собі королева

королева темряви


у дзеркало

а темно


зблисне

на мить

світлом

зазирне


хто на світі найгарніший

ви ваша темність

відкаже дзеркало

похапцем


заспокоїться королева

на часину

сказано писана красуля


Веселка

надягла веселка

стрічок

стрічок

як у свято

взяла коромисло

і пішла до річки


дорогою перестрів її

князенко Соняшник

із золотим черевичком

в руці


поміряла веселка

якраз на ніжку

от вони й побралися

Криничка

сплю глибоко глибоко


а ще глибше

мати моя підземна


я їй про зорі розповідаю

а вона про коріння дуба


я їй про хмаринку

а вона студеним молоком

мене поїть


я їй про метелика

а вона

з водяного царства

русалку приводить


а оце

весняна калина

не хоче забрати з мене

свою подобу


тільки сонце

п'є та п'є калинову воду

через золоті соломинки


Дим

втік дим від вогнища

просто у синіх джинсах

розпатланий та й подався у мандри


тільки спечену картоплину

прихопив

по дорозі до міста


сів у трамвай

принюхується


зітхнула кондуктор —

осінь мені запахла


залоскотало водієві в носі

повернув трамвай

і гайнув у гайя не в той трамвай сів

подумав дим

і через вікно

вистрибнув


Як бачимо, для віршів Ігоря Калинця характерна виразна персоніфікація неживих об'єктів: автор виокремлює предмети та явища, що мають для нього особливе, символічне значення, і наділяє їх атрибутами істоти. У такий спосіб поет залучає читача до співавторства, співтворення його поетичного світу, в якому людина живе в гармонії з оточуючим середовищем, природними об'єктами та явищами.