Всі публікації щодо:
Герасим’юк Василь
Чоловічий танець - ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ'ЮК - скорочено
У танку чоловіки, охоплюючи одне одного за плечі, утворюють коло, яке символізує поєднання людського та божественного світів. Тому, щоб узяти участь у священнодійстві, потрібний особливий стан сконцентрованості на собі і товаришах:
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
як тяжко рветься на цій землі
древнє чоловіче коло,
як тяжко зчеплені чоловічі руки,
як тяжко почати і зупинити
цей танець.
Для того, щоб відчути себе частиною чоловічої спільноти, кожний гуцул хоча б раз у житті повинен станцювати аркан. Це є його обов'язком і привілеєм:
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
як тяжко рветься на цій землі
древнє чоловіче коло,
як тяжко зчеплені чоловічі руки,
як тяжко почати і зупинити
цей танець.
У своєму вірші В. Герасим'юк підкреслює сприйняття людини себе в колі аркану як частини всього Всесвіту: неба і землі, Бога і людини, звіриного і духовного начал у людській душі:
Хоч раз
ти стань у це найтісніше коло,
обхопивши руками плечі двох побратимів,
мертво стиснувши долоні інших,
і тоді в заповітному колі
ти протанцюєш під безоднею неба
із криком по — звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
хоч раз змішай із ближніми піт і кров.
У колі танцюючих також й Ісус Христос. Христа у вірші „Чоловічий танець” названо Сином Людським. Йому, щоб не втратити контакту з земнім життям, також необхідно танцювати аркан з чоловіками, змішати з ними кров і піт, що стало можливим тільки після розп'яття.
Сину Людський,
ти стаєш у чоловіче коло,
ти готовий до цього древнього танцю
тільки тепер.
З хрестом за плечима.
З двома розбійниками.
Тільки раз.
Концентрація духовної енергії чоловіків під час танцю настільки велика, що, як підкреслює автор, навіть Бог може осягнути аркан, лише проживши людське життя.
Таким чином, у вірші „Чоловічий танець” В. Герасим'юк наголошує на виключній значущості прадавніх народних українських традицій у людському житті. Ця поезія є авторським образніше тлумаченням народної обрядовості як засобу збереження і передачі засад духовності, загальнолюдських цінностей, морально-етичних норм.