Всі публікації щодо:
Вінграновський Микола

Перша колискова - МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ - скорочено

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ


Перша колискова

За допомогою виразних епітетів „дитино золота“, „тривого кароока“, „гіллячко голуба“ автор створив неповторнії образ батьківської любові й тепла:


Спи, моя дитино золота,

Спи, моя тривого кароока.

В теплих снах ідуть в поля жита,

І зоря над ними йде висока.


Спи, моя гіллячко голуба,

Тихо в моїм серці і щасливо.

За вікном хлюпочеться плавба

Твоїх літ і долі гомінливої.


Будь-яка колискова пісня передає любов і турботу батьків. Особливість колискової Миколи Вінграновського полягає в тому, що він нерозривно поєднує майбутнє своєї дитини та рідної землі:


Спи, моя дитинко, на порі.

Тіні сплять і сонна яворина...

Та як небо в нашому Дніпрі,

Так в тобі не спить хай Україна.


Хай вона не спить в тобі повік,

Бо вона — для тебе і для світу...

Люлі, мій маленький чоловік,

Капле сон сріблястий з верховну...


Автор майстерно поєднав два художніх засоби — порівняння й літоту — у виразі „вузенька, як долоня“, створивши таким чином своєрідний образ маленької безіменної річки:


Сама собою річка ця тече,

Маленька річечка, вузенька, як долоня.

Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,

Маленька донечка без імені іще.


Вона тече в городі в нас під кленом,

І наша хата пахне їй борщем.

Цвіте над нею небо здоровенно

Солодкими хмаринами з дощем.


Цей образ набуває масштабності й уособлює для ліричного героя поняття родини і Батьківщини:


Ця річечка тече для клена і для мене,

Її й тоді я бачу, коли сплю.

Я річечку оцю в городі в нас під кленом

Як тата й маму і як мед люблю. Поет описав сад, використавши персоніфікацію („на колінах яблуні спить вітер“) і виразну метафору („пахучі очі квітів“), а також вжив оказіоналізм — „небопад“ (за аналогією до „зорепад“) — для створення своєрідного образу неба:


Ходімте в сад. Я покажу вам сад,

Де на колінах яблуні спить вітер.

А згорблений чумацький небопад

Освітлює пахучі очі квітів.


Я покажу вам сливи на сучках,

Що настромились, падаючи мовчки.

Затисла груша в жовтих кулачках

Смачного сонця лагідні жовточки.


Автор використовує повтори слова „сонний“, асонанси та алітерації, створюючи образ всеохоплюючого сну:


У полі спить зоря під колоском

І сонно слуха думу колоскову,

І сонна тиша сонним язиком

Шепоче саду сиву колискову.


То кажани. То кажанячий ряд

Заплутався у сонному волоссі ночі...

Ходімте в сад. Я покажу вам сад.

Його сумління покажу вам очі.


Особливістю пейзажної лірики М. Вінграновського є цілісне сприйняття природи і Батьківщини, нерозривність цих понять для авторської свідомості. У віршах часто використовується кольорова та рослинна символіка на позначення України. Наприклад, поєднання образів синіх слив та жовтих груш.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.