Скорочено - ПЛАНЕТНИК - БОРИС ХАРЧУК - 7 КЛАС

Молодий агроном приїхав працювати в село Вербівці. Він став жити на квартирі Олени Булиги, старої бабусі, яка самотньо жила в цьому селі.

<...> Теплими травневими вечорами Олена Булига зосереджено й помірковано оповідала мені легенду про Планетника, оповиту чарами давніх часів... <...>

Це був малий хлопчик, який „прилетів з вирію казки на свій берег”. Дуже полюбляв він щось сіяти, ріс серед тварин і природи. Навесні вирішило маля посадити нарцис. Одного разу хлопець помітив, що нарцис розцвів у нього в долоні.

Мати доручила маленькому герою пасти гусей. Одного дня пішов рясний дощ. Хвилюючись за квітку, хлопець прибіг до грядок, але запізнився. Нарцис від граду зламався. Від гніву став він проти хмари. І вона відступила.

Тільки і мужній малюк захворів. Мати понесла його до ворожки. Викочуючи яйцем хворобу, знахарка здивувалася.

<...> — Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджувати... Іди... — сказала. <...>

Навіть знахарка стала на коліна перед хлопцем. Мати не зрозуміла цього, але після цих відвідин син одужав.

Став хлопець чередником громадської худоби. І все в нього ладно виходить: „Корови напасені, телята і вівці не губляться, їх не крадуть вовки ”.

<...> В його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але ще більша цікавість і боязка, невтомима жадоба пізнання. <...>

Дивуючись красою лісу й квітів, малий чередник вирішив залишити цю красу в серці. І тут з'явився дід Капуш — „той, що сидить у бузині й править світом”. Він розповів, що хлопець призначений йому в учні, буде „людським чередником” і повинен з'являтися по свисту. Спочатку зони шукали корінь пір року, потім вивчали зоряне небо.

„Народжений для краси, міг бачити її скільки завгодно й де завгодно”.

Наступної зустрічі Капуш навчав за зеленою книгою — землею. Він учив, що всі вийшли із зерна, людина й земля у тісному зв'язку, „найвища радість людини — орати й сіяти”.

Ще дід розповів про добрих і злих духів: Лісовиків, Польовика, Водяника, русалок.

„ Земля — найпривітніша людська домівка, — стверджував Капуш. Учив дід розрізняти зілля, любити й терпіти. Порадив сіяти цієї весни рано, а далі вчитися самому здогадуватися, бо один раз залишилося їм побачитися.

Люди сміялися над Планетником, коли той рано сіяв. Але в травні не було дощів. Хто пізно посіяв, у того нічого не виросло. Наступної весни, спостерігаючи за природою, юнак вирішив пізніше сіяти, ніж інші люди. І знов у нього все зазеленіло. Від заздрощів почали парубка звинувачувати у зв'язку з нечистою силою.

Влітку пішли дощі із градом і побили всі поля. Розлютився юнак. Раптом востаннє з'явився дід Капуш.

<...> — Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. <...>

Дід проказував, що юнак — людина.

„Кожна людина — з кореня добра і зла”. Він учив жити для самовдосконалення, прагнути краси, волі та єдності із природою.

<...> — Шукай пізнання у трьох коренях — у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі. <...>

У кінці зустрічі юнак зізнався, що хоче осідлати хмару — стати Планетником. Дід Капуш порадив спробувати.

Почалися випробування. Під час довгої спеки юнак піднявся на гору й викликав дощову хмару. І накликав-таки дощ. Хтось із людей підгледів і розповів, що він — Планетник. Хлопець почав лікувати людей і тварин, прищеплювати дерева. Люди повторювали за ним, коли завчасно сіяти. „Хліборобство — його святе ремесло”. Пішли врожайні роки.

Планетник мріяв осідлати хмару й вирішив зробити повітряну кулю. Купив льняне полотно, у печері пошив мішок, просмолив його.

Одного неврожайного року люди просили юнака викликати дощ. Він це зробив. Але люди почали звинувачувати його, що знається із нечистою силою.

Пан і піп вирішили його спалити.

Закували й посадили в холодну, „прив'язали до спини дві свічки”.

Мати впала на землю і раптом побачила нарцис.

<...> І вона почула голос.

— Бери мене, сторожа поснула, перед тобою відчиняться двері холодної, йди і випусти сина. <...>

Вночі з'явилося велике вогнище, задзвонили дзвони. Мати благословила Планетника у путь до хмар.

А люди шукали Планетника, але не знайшли.

Коментар

Проблематика повісті-легенди „Планетник” дуже широка: боротьба сил добра і зла, гармонія людини і природи, моральний вибір людини, пошуки сенсу життя, шлях до самовдосконалення, пізнання краси природи й почуттів.

Твір вчить поважати хліборобську працю, шукати істину у своїй душі, жити в гармонії із людьми й природою. Автор стверджує, що найвища цінність у світі — Людина.