Скорочено - КОРОЛІВСЬКИЙ ТИГР - ОСТАП ВИШНЯ - 11 КЛАС

ЗАБИВ У БЕНГАЛІЇ (ДАТА)

ВЛАСНОРУЧНО ЛОРД СЕСІЛЬ-КИСІЛЬ

А потім уже в палаті лордів. <...>

Клопотний, одне слово, для нас із вами такий спосіб охотиться на тигрів.

Проте його нам, як мисливцям, знати треба! Для цього й пишемо!

* * *

Непоганий і такий іще спосіб.

Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брамапутри ходять воду пити... зверху добре маскується... Налізли й сидіть тихо-тихо.

Ось іде тигр. Він не зовсім іще очухався після сну, потягається, позіхає, чухає за вухом. <...> Ну, й не помітить, коли: шелесть у яму! Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочіть. <...>

Залоскотаний тигр мертвіший од мертвого.

* * *

Ще про один спосіб охоти на тигрів трохи клопітний... через те, що перед тим, як його вживати, тривалої треба треніровки в перегонах на чималі дистанції. <...>

Коли вже ви у своїх вправах дійдете такого стану, що випереджатимете кунделя, — тоді вже можна їхати до Бенгалії на тигра.

Порошків із тигрячих пазурів уживати при цьому способі охоти категорично не слід, бо, як ми знаємо, порошки ті, закріпляючи, надають охотникові хоробрості, а тут треба не хоробрості, а якраз навпаки. <...>

Приїздите ви в Бенгалію, знаходите тигра, показуєтесь йому, — він одразу ж почне охотитись за вами. Ви це знаєте, з цього не розгублюєтесь і свідомо ведете його за собою на зарані намічену вами галявину. <...>

Вийшовши на галявину, зразу біжіть!

Тигр, розуміється, за вами. <...>

Хоч який би був сухий степ, — все одно настане момент, коли тигр розчахнеться й упаде.

Тоді ви зразу на його і кинджал йому в серце.

Тигр — ваш!

* * *

Охота на тигра, як бачите, небезпечна і клопітна. А найтрудніше в їй це те, що заполювати бенгальського тигра можна тільки в Бенгалії, а туди дуже далеко їхати.

Будемо сподіватися, що з часом чи Бенгалія до нас наблизиться, чи ми наблизимося до Бенгалії, бо клімат як спостерігають тепер досвідчені географи, міняється.

От — тоді ми пополюємо!

Бо заздалегідь уже будемо знати всі способи охоти на тигра, з якими оце ми вас познайомили.

Коментар

Письменник-гуморист Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою. Він надзвичайно любив рідну природу, ліси, поля, річки, чарівні краєвиди українського степу. Серед усієї цієї краси письменник відпочивав душею, відволікався від міської суєти, а повертаючись, писав дотепні усмішки про мисливців і рибалок. У 1958 році виходить збірка „Мисливські усмішки” („Заєць”, „Лисиця”, „Лось”, „Дика гуска”, „Як варити і їсти суп із дикої качки”, „Сом”, „Бенгальський тигр” та ін.), що стала по-справжньому унікальним явищем не тільки в українській, але й у світовій літературі. Головне, що відрізняє ці твори, — оригінальний синтез народного анекдоту і пейзажної лірики, дотепні, художньо неповторні діалоги, по-народному соковита мова.

Ліричний герой мисливських усмішок Остапа Вишні, який зазвичай є й оповідачем, — веселий, дотепний, трохи хитруватий, трохи сентиментальний. Він, як і сам автор, із ніжністю й замилуванням спостерігає за навколишньою природою, спілкується з нею, бо душа в нього лірична, поетична, сповнена почуття гумору. Сам він завжди готовий до нових вражень, нових пригод і ніколи не відмовиться поділитися досвідом, згадати веселі побрехеньки про мисливські й рибальські пригоди, як то способи полювання на диких качок, бенгальського тигра чи ловлі сома.

„Мисливські усмішки” Остапа Вишні, попри свою назву, вчать не нищити живу природу, а любити й захищати її, зберігаючи для наступних поколінь.