Скорочено - КРИЛА - ІВАН ДРАЧ - 11 КЛАС

Новорічна казка

Через ліс-переліс,

через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому — шапку смушеву,

кому — люльку дешеву,

Кому — модерні кастети,

кому — фотонні ракети,

Кому — солі до бараболі,

кому — три снопи вітру в полі,

Кому — пушок на рило,

а дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,

Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила.

Голодні небом, випростались туго,

Ковтали з неба сине мерехтіння,

А в дядька в серці — туга,

А в дядька в серці — тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,

кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

а Кирилові, прости Господи, — крила).

Жінка голосила: „Люди як люди,

їм доля маслом губи змастила.

Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу,

а цьому гаспиду,

прости Господи, — крила?!”

Так Кирило до тями брів,

І, щоб мати якусь свободу,

Сокиру бруском задобрив,

І крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І, пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Так Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була небезкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

(Кому — нові ворота,

кому — ширшого рота,

Кому — сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву,

Щоб тебе доля побила,

а Кирилові — не пощастить же

отак чоловікові! — крила).