Скорочено - О ЗЕМЛЕ ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ... - ВАСИЛЬ СТУС - 11 КЛАС

О земле втрачена, явися —

бодай у зболеному сні!

І лазурово простелися,

і душу порятуй мені.

І поверни у дні забуті,

росою згадок окропи,

віддай усеблагій покуті

і тихо вимов: лихо, спи.

Сонця хлюпочуться в озерах,

спадають гуси до води.

В далеких, дожиттєвих ерах

твої розтанули сліди.

Де сині ниви, в сум пойняті,

де чорне вороння лісів.

Світання тіні пелехаті

над райдугою голосів.

Причадні нашепти молільниць,

де плескіт крил і хлюпіт хвиль,

і солодавий запах винниць,

і молодечий трунок-біль,

де дня розгойдані тарілі,

мосяжний перегуд джмелів,

твої пшеничні руки білі,

неначе шутий корч жалів,

де чорні коси на світанні

і жаром спечені уста.

Троянди пуп'янки духмяні

і вся ти — грішна і свята.

Де та западиста долина,

той приярок і те кубло,

де тріпалася лебединя,

туге ламаючи крило,

де голубів вільготні лети

і бризки райдуги в крилі.

Минуле, озовися, де ти?

На чорному проблисни тлі.

О земле втрачена, явися

бодай у зболеному сні.

І лазурово простелися,

і душу порятуй мені.