Скорочено - ТІНЬ ВЕЛИКОГО КЛАСИКА - ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ - 11 КЛАС

„Вул. Уїльяма Шекспіра”

Напис на табличці.

На вулицю Уїльяма Шекспіра

Я дівчину недавно проводжав.

Був дощ — не дощ, а просто мжичка сіра

І вулиця Уїльяма Шекспіра,

Яка існує в будь-якій з держав.

Я дівчину „під локоток” держав

І ми ішли з кінотеатру „Космос”,

Який римується з диктатором Сомосою,

Якого нахиляли з Нікарагуа...

Я захопився...

Але ніч така була!..

І був індійський фільм „Любов і помста” —

Сам по собі прекрасний привід для знайомства.

Отож ми йшли по вулиці Шекспіра,

По вулиці Уїльяма Шекспіра...

Ні, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.

Захоплено щось теревенив я,

Всміхалася супутниця моя, —

Її душа так пристрасно кипіла,

Бо не могла забути — й не забула

Сліпучу посмішку Ріші Капура.

(А всі наші вірші, товариші, —

Ніщо супроти усмішки Ріші...)

...Отож, ми йшли по вулиці Шекспіра.

По вулиці Уїльяма Шекспіра...

Так, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.

На вулиці нікого не було.

Точніше,

не було нікого видно.

Ви скажете, що — ніч, і це не дивно,

А я скажу: отож бо і воно...

Я відчував чийсь гострий-гострий погляд.

(А власник погляду десь мусив бути поряд.)

І погляд цей...

Супутниці моїй...

Впивався... в спинку...

(Ні, не нижче — в спинку.)

Мені ж вертатись на автобусну зупинку...