Українська література 10 класс (рівень стандарту) - Олександр Авраменко - Грамота 2018

Чари ночі - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878-1944) - ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ

Класичний зразок його любовної лірики — „Чари ночі”. За жанром це — романс, не випадково він став популярною народною піснею. Автор закликає читача влити „струмінь власної душі” у „шумляче море” краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання, тим паче, що щастя надто швидкоплинне. Отже, краса життя, краса кохання — над усе. Такий провідний мотив твору.

Продовжуючи народнопісенну традицію, поет будує вірш на наскрізному паралелізмі „людина — природа”:

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

„Цілуй, цілуй, цілуй її —

Знов молодість не буде!”

X. Нельсон-Рід. Подвійне полум'я

Численні персоніфікації (наприклад, у п'ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Використаний у вірші й традиційний для поета контраст („Тори! — життя єдина мить, / Для смерті ж — вічність ціла”). Він особливо підсилює, загострює спалах радості, кохання.

Громадянсько-патріотична лірика. Громадянські, національно-патріотичні мотиви з'являються вже в першій збірці поета, а визначальними стають у другій — „Будь мечем моїм!” (1909). У біографічному огляді ми згадували цю збірку під назвою „Поезії. Книга II”. Чому? Імперська цензура заборонила таку „провокаційну” назву в часи реакції після Революції 1905 р. Відтоді Олександр Олесь обирає своїм покликанням місію поета-громадянина, носія та провісника національно-визвольних ідей.

Митець активно відгукується на події Революції 1905 р., зокрема на криваву розправу над капітаном Шмідтом („Капітану Шмідту”). У вірші „Три менти” передано настрої повсталого люду.

Беручись за суспільні мотиви, поет обіцяв собі: „Лишу я співи про красу”, проте не відступив під натиском громадянина. І в громадянській ліриці митець не забув про красу. Він побачив її у визволенні Батьківщини з рабства, у національно-духовному пробудженні (поезія „Яка краса: відродження країни!”).

І у творах на суспільно-політичну тематику поет дбає про вишукану форму, уникає „лобового”, декларативного викладу, натомість нерідко вдається до символічного малюнка. Як-от у вірші „Айстри”. Айстрам увижається ясна казка, „де квіти не в'януть, де вічна весна”. Але вранішній холод убив їх. По тому ж — „як на сміх, / Засяяло сонце над трупами їх”. Так автор відгукнувся на занепадницькі настрої в суспільстві після поразки Революції 1905 р. У творі прочитується заклик не впадати у відчай, а вірити в перемогу сонця над холодом — національно-демократичних ідеалів над царською російською реакцією.