Українська література 10 класс (рівень стандарту) - Олександр Авраменко - Грамота 2018

По дорозі в Казку - ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878-1944) - ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ

5. Прочитайте матеріал про драматичний етюд „По дорозі в Казку”.

Драматургія. У 1914 р. вийшла друком збірка Олександра Олеся „Драматичні етюди”. У ній уже переважає символістська поетика. Митець успішно продовжив, збагатив українським колоритом традицію європейської символістської драми (Г. Ібсен, Г. Гауптман, М. Метерлінк).

Провідні мотиви цієї течії — вічне прагнення людини до кращого, досконалішого життя, туга за сонцем, світлом, „блакитною трояндою” ідеалу й болісне зіткнення цих мрій із суворою, приземленою дійсністю.

Одна з основних тем тогочасної символістської та загальномодерністської літератури — трагічне протистояння непересічної особистості, героя-одинака й сірої, байдужої чи й озлобленої маси („Бранд”, „Ворог народу” Г. Ібсена; „Затоплений дзвін” Г. Гауптмана; „Мойсей” І. Франка; „Fata morgana” М. Коцюбинського; „Блакитна троянда”, „Лісова пісня” Лесі Українки; „Царівна” О. Кобилянської).

Розробляє цю тему й Олександр Олесь у драматичному етюді „По дорозі в Казку” (1908). Символіка твору досить прозора. Народ заблудив у лісі й не може знайти стежки, щоб вийти з темряви на світло. З'являється Він — юнак, який береться вивести людей із мороку й показати їм шлях у прекрасну країну Казку. Однак із часом Він починає сумніватись у своїх силах, усвідомлює, що ще не доріс до місії провідника.

М. Чюрльоніс. Казка королів

Під впливом сумнівів героя зневірюється й народ. Можна здогадатися, що описана ситуація символізує суспільні настрої часів реакції після поразки Революції 1905 р.

І все ж автор, як і у вірші „Айстри”, пропонує не втрачати надію: наприкінці твору з'являється хлопчик із Казки й розповідає вмираючому героєві, що там завжди сонце. Цей персонаж символізує моральну чистоту й правдивість ідей, які Він проголошував. Отже, провідник не помилявся, а лише зневірився й завагався, що й спричинило поразку в пошуках шляху до омріяної Казки. Передчасною загибеллю героя поет застерігає духовних лідерів народу, закликає їх не розчаровуватися, а свято вірити в досяжність ідеалів, бути витривалими й незламними.

Отже, письменник порушує традиційну для неоромантизму й символізму тему — народ і провідник на шляху до мети, порятунку.

Драма „По дорозі в Казку” безпосередньо перегукується з поемою І. Франка „Мойсей”, де аналогом Казки є земля Ханаан. Ні Франковий, ні Олесів герої не потрапляють до омріяного краю. І все ж існують великі відмінності між цими творами.

Мойсей є лише провідником волі Єгови, хоча й несе частку особистої відповідальності. Саме за своє невір'я (навіть миттєве) його не допущено до Ханаану. У драмі „По дорозі в Казку” ситуація інша. Люди живуть у страшному лісі, де немає нічого „рідного й знайомого”, і кажуть: „Ти сам іди, а ми і тут свій вік як-небудь доживем”. Герой-провідник — цілком самостійний, не керований жодною вищою силою. Він сам приймає рішення вивести народ із темряви й сам же зневірюється у своїх силах (немає тут і франківського демона-спокусника Азазеля), сам несе відповідальність за свою слабкість.

Країна Казка — символ неоднозначний. Зрозуміло, що це — щось нове, там завжди сяє сонце, але виникає запитання: а що ж за нею? Невже поступ спиниться, коли нарешті розчиниться золота брама? Може, саме тому люди залишаються в лісі? Це ж запитання не вирішене самим автором, і в цьому полягає таємничість етюду. Цілком можливо, що саме дорога була метою мандрівки, а не Казка. Дорога (як і сорокарічні мандри гебреїв пустелею в „Мойсеї”) перетворюється на символ блукань, страждань, які допомагають очиститися від темряви примітивного себелюбства, страху, недалекоглядності.

Знову ж таки символічно, що єдиним мешканцем Казки є хлопчик „років десяти” — це молоде покоління, для якого „ми будемо йти вперед і грудьми дужими дорогу пробивать”. Отож зберігається надія, що знову колись з'явиться герой, який поведе людей до світла.

Важливе значення має також образ Дівчини. Вона залишається однією з тих, хто „йде зустрічати ранок”, на відміну від юрби, що вбиває провідника.

Фігура Дівчини підкреслює розкол, який відбувся серед людей. Більшість із них уже не прагне ввійти до Казки, але невелика когорта сміливців хоче продовжувати шлях. Крім того, Дівчина — уособлення віри в себе, у власні сили, духовної міцності, символ світлих днів майбутності, яких Він не дочекався. „По дорозі в Казку” показує боротьбу, а не перемогу — у цьому особливість етюду.

Найкращі твори Олександра Олеся досі запалюють у душах читачів світлі, піднесені почуття, а тому залишаються живими, актуальними й дієвими. З давнини минулого століття поет ділиться з нами своєю вірою й надією:

Дивлюсь на пройдену дорогу,

І гнів, і жаль мене пече...

Але у нашу перемогу

Усе ж я вірю гаряче.

Як завтра день угледять люди,

Як зійде сонце золоте,

Так Україна жити буде,

Так наша мрія процвіте.

6. Прокоментуйте всі складники визначення терміна „драматичний етюд” як літературного жанру. Випишіть правило в зошит.