Українська література 10 клас (рівень стандарту) - О. В. Слоньовська - Літера ЛТД 2018

Українська література другої половини XIX СТ.

Повторення вивченого

Культурно-історичні епохи та літературні напрями

Історія людської цивілізації поділяється на культурно-історичні епохи, критерії їх виокремлення можуть бути різні.

В історії європейської цивілізації розрізняють такі важливі культурно-історичні епохи: Античність (VI-V ст. до н. е. - II ст. н. е.-І ст. до н. е.);

Середньовіччя (IV-XV ст.);

Відродження (XIII - поч. XVI ст.);

Просвітництво (друга половина XVII - XVIII ст.);

Епоха романтизму (XVIII - поч. XIX ст.);

Епоха класичної культури реалізму в літературі й мистецтві і науково-технічної революції в промисловості й науці (друга половина XIX - поч. XX ст.);

Епоха сучасної культури (ХХ-ХХІ ст.).

Періодизація української літератури. Літературні напрями і стилі української літератури IX - першої половини XIX ст.

В українському літературному процесі традиційно виокремлюють такі періоди:

1. Давня література (XI—XVIІІ ст.).

2. Нова література (XIX ст.).

3. Новітня література (XX - початок XXI ст.).

Водночас кожен із цих періодів поділяється на менші, адже навіть давня література неоднорідна, в ній диференціюють перекладну літературу Київської Русі, оригінальну літературу княжої доби, літературу доби Ренесансу й Бароко, творчість Григорія Сковороди.

Григорій Сковорода в нашому красному письменстві був останнім поетом Бароко. Для його часу характерна силабічна система віршування, проте певна частина поезій мандрівного філософа має ознаки силаботонічної системи. Отже, саме Григорій Савич став реформатором у віршуванні, зачинателем силаботонічної системи, якою українські поети в основному користуються й досі.

Початком нової української літератури вважають 1798 р., коли з'явилася перша публікація „Енеїди“. Івана Котляревського визнано зачинателем нової української літератури, адже саме він почав писати художні твори живою, народною, а не книжною, як було досі, мовою, щедро використовуючи народні приказки, прислів'я та пісні. Автор безсмертних „Енеїди“ й „Наталки Полтавки“ достеменно знав звичаї, обряди й вірування українців, їхній побут і ментальність. Українці в цього автора не „плем'я“, а повноцінний народ із великою багатовіковою історією і перспективою державності в майбутньому.

Сентименталізм як літературний напрям на українських теренах не заявив про себе окремими літературними творами, а втім, драма „Наталка Полтавка“ Івана Котляревського і повість „Маруся“ Григорія Квітки-Основ'яненка мають певні риси сентименталізму. Українське селянство ці письменники показували не затурканим і убогим, а працьовитим, розумним, наділеним гідністю, гумором, глибокою душею і добрим серцем.

Романтизм в українській літературі заявив про себе у 20-30-х роках XIX ст. Поети-романтики: Петро Гулак-Артемовський, Микола Костомаров, Євген Гребінка, Левко Боровиковський, Михайло Петренко, Віктор Забіла і молодий Тарас Шевченко - збагатили нашу літературу жанрами поеми і балади; чимало їхніх поезій, зокрема про нерозділені почуття, самотність, невлаштованість, стали народними піснями. У 1837 р. в альманасі „Русалка Дністровая“ опублікували свої твори поети-романтики Західної України Іван Вагилевич, Яків Головацький, Маркіян Шашкевич.

Тарас Шевченко здійснив справжню революцію в українському красному письменстві. Саме Кобзар уперше повів мову про нашу націю як народ, що прагне відновити демократичні козацькі права й побудувати власну незалежну національну державу. Твори Тараса Григоровича забезпечили розвій української мови надалі. Пантелеймон Куліш доповнив українські визвольно-патріотичні пориви поняттям національної ідеї і створив перший український історичний роман „Чорна рада“.