Українська література 10 клас (рівень стандарту) - О. В. Слоньовська - Літера ЛТД 2018

Основні мотиви поетичної творчості Лесі Українки - ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) - Українська література кінця XIX - початку XX ст.

Уся творчість Лесі Українки наснажена потужною життєствердною силою - неоромантичним естетичним ідеалом, згідно з яким провідними мотивами є боротьба, воля, служіння високій меті. Ліричний герой її поетичних творів - сильна духом особистість, яка намагається знайти розв'язання актуальних суспільних і філософських проблем. Характерне для європейської неоромантики відчуття духовної втоми не властиве для поетичного доробку Лесі Українки. Світогляд поетеси визначив особливості її творчої манери.

Стиль Лесі Українки, як і кожного митця, пройшов певні етапи розвитку: від „дитинної імпресіоністики” ранніх творів - до „широкої ідейности і могутнього пристрасного огню” (Іван Франко), а творчість 1900-х рр. вирізняється поєднанням рис неоромантизму й неокласицизму.

Форму поезій Лесі Українки характеризує надзвичайна різноманітність строфіки (сонети, октави, секстини, катрени, терцини) та наявність усіх віршових стоп. Використовувала поетеса і білий вірш.

Поетичні твори Лесі Українки ввійшли до збірок: „На крилах пісень” (1893), „Думи і мрії” (1899), „Відгуки” (1902), „На крилах пісень” (1904). Дослідники відзначають як новаторську рису її творчості „тяжіння до ліричного циклу як композиційного засобу лірики”. Найпоширеніші принципи компонування циклу в Лесі Українки: ідейно-тематичний - цикли „Ритми”, „Невільничі пісні”, „Пісні про волю”; зоровий - „Подорож до моря”; музичний - „Сім струн”.

Серед Лесиних ліричних творів домінує лірика громадянська, широко представлена філософська, рідше - пейзажна й інтимна, хоча громадянські мотиви часто переплітаються з інтимними й філософськими. Поезія Лесі Українки наповнена силою духовного пориву людської душі до високих ідеалів. Саме тому М. Рильський назвав Лесю „Жанною д'Арк нашої літератури”.

У збірці „На крилах пісень” (1893), що значною мірою була ще позначена рисами учнівства, представлена й пейзажна, й інтимна лірика, у якій (особливо - в інтимній) є ноти жалю, зітхання, та провідний мотив усієї збірки - громадянський, а домінантний настрій - життєствердний. Оплакування знедоленої матері-України (цикл „Сім струн”) переростає в усвідомлення боротьби („Всі наші сльози тугою палкою...”, цикл „Сльози-перли”). Своє кредо молода поетеса найчіткіше висловила у вірші „Contra spem spero!”.

„Центральне зерно неоромантики Лесі Українки - сильна інтелектуально, вольова, чуттєва особистість... Роль неоромантизму як літературної течії національно-революційна: висунення вселюдської проблематики можливе тільки на національному ґрунті. Ліризм панує в неї не тільки в його власній сфері, в ліричній поезії, але переноситься з виразною силою на поеми, на драматичні поеми й етюди; звернення до одуховленої історії, до міту, екзотики, до біблійної теми, Еллади й Риму”.

Юрій Бойко

„Інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої психіки, сильна творча воля, орлиний лет душі - оте все сплелося у творчості Лесі Українки в одну гармонійну цілість”.

Микола Євшан

У збірці „Думи і мрії” (1899) знайшла продовження тема митця й суспільства (ліро-епічні поеми „Давня казка”, „Поет під час облоги”, вірш „Слово, чому ти не твердая криця...”). У поезії цього періоду розроблена тема героїзму, лицарської відваги, коли не здаються на милість переможця, приймають бій не на життя, а на смерть (поема „Роберт Брюс, король шотландський”).

Твори, що увійшли до циклу політичної лірики „Невільничі пісні” („І все-таки до тебе думка лине”, „Fiat nох!” („Хай буде ніч!”), „Slavus-sclavus” („Слов'янин- раб”), „Товаришці на спомин”, „Поет під час облоги”), картають сучасників за їхню рабську покору. Поетичною знахідкою стала назва вірша „Slavus-sclavus”. Використовуючи співзвучність латинських слів „слов'янин” і „раб”, Леся Українка намагається розбудити національну свідомість українців, які мовчки терплять рабське становище.

Наскрізний мотив циклу втілений у рядках поезії „І все-таки до тебе думка лине...”: „Що сльози там, де навіть крові мало!”. А в поезії „Товаришці на спомин” авторка вибухає гнівними інвективами шевченківської сили: „Ми паралітики з блискучими очима, / Великі духом, силою малі”; „О, сором мовчки гинути й страждати, / Як маєм у руках хоч заржавілий меч”.

Збірка „Відгуки” (1902) складається з циклів „Ритми”, „З невольницьких пісень”, „Хвилини”, шести легенд і драматичної поеми „Одержима”. З'являється ключовий для поетично-образного світу Лесі Українки образ - „одваги меч двосічний”. У віршах циклу „Ритми” („Якби вся кров моя уплинула отак...”) та легендах („Трагедія”, „Королівна”) домінують мотиви лицарського покликання. У цих творах відчуття власного обов'язку бути сильною, не скоритися долі ніби відлунює заповітами величних служителів ордену Меча Слова, посталих в уяві поетеси з героїчної доби Середньовіччя.

Антиімперським пафосом сповнений вірш „І ти колись боролась, мов Ізраїль” (1904), у якому крізь призму біблійних мотивів Леся Українка осмислила причини української недолі. Поетеса наголошує на трагічних наслідках Переяславської угоди: „Знову тьма, і жах, і розбрат. / І знов настав єгипетський полон, / та не в чужій землі, а в нашій власній”. Риторичні запитання, використані авторкою у фіналі вірша, сповнені болю й гніву, протесту проти покори перед загарбниками: „Коли скінчиться той полон великий, / що нас зайняв в землі обітованій? /І доки рідний край Єгиптом буде? / Коли загине новий Вавилон?”

„Contra spem spero!”

Прикметно, що вірш „Contra spem spero!” (1890) написаний у тяжкий для Лесі Українки період наступу недуги. Обраний для заголовка твору латинський вислів - „без надії сподіваюсь” - викликає асоціацію зі зраненим, але нескореним воїном, на щиті якого написано цей девіз. Подібно до нього поетеса свідома свого покликання й того шляху, яким доведеться йти: тут її чекають не розквітлі троянди, а немилосердні терни. Поезія, пронизана романтичним пафосом боротьби, утверджує незламність духу і віри людини у змаганні з долею. Вольові імпульси твору увиразнюють ораторські інтонації, стверджувальні оклики. У вірші органічно поєднані мотиви глибоко особистісні (боротьба з недугою) та суспільні (панування реакції).

Перша сторінка автографа поезії Лесі Українки „Contra spem spero!” (1890)

Софія Караффа-Корбут. „Contra spem spero!”. Кольорова ліногравюра (1962)

Драматизм вірша значною мірою визначає контрастність образів, що набувають символічного значення: „вбогий, сумний переліг”, „мороз”, „гіркі сльози”, „важкий камінь”, „крем'яна гора”, „темна нічка” - „барвисті квітки”, „гарячі сльози”, „весела весна”, „весела пісня”, „зірка провідна”. Емоційну напруженість, драматичність вірша підкреслює і віршовий розмір - чіткий ритм тристопного анапеста.

„Мріє, не зрадь!”

Поезію „Мріє, не зрадь!” (1905) створено в період революційного піднесення. У листі до Агатангела Кримського Леся Українка так описувала свої тодішні настрої: „У поезії я тепер обдарована несподіваною гармонією настрою моєї музи з громадським настроєм...”. Слово „мрія” в ті часи було авторським неологізмом Михайла Старицького і вживалося в різних значеннях. У цьому вірші Лесі Українки воно уособлює надію на волю, звільнення від царської тиранії, але водночас є синонімом до слів „талант”, „муза”.

Вірш характеризує філософська глибина тропів, афористичність висловів. Героїчне тут виражене і в структурній чіткості, і в енергійному ритмі. Сильна воля і беззастережна віра, самозречення в ім'я високої мети - запорука успіху: „Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, / той не вмре, не здобувши нового добра”.

„Слово, чому ти не твердая криця...”

Вірш „Слово, чому ти не твердая криця...” (1896) увійшов до збірки „Думи і мрії”, у якій однією із центральних була тема митця й суспільства. Слово для Лесі Українки набуває сенсу дії, чину боротьби за звільнення людини від рабських пут.

Риторичні запитання першої строфи трансформуються у стверджувальні інтонації в наступній строфі, де ритм увиразнений за допомогою алітерації (звукових повторів р). Поетеса переконана: слово має служити людям, давати їм наснагу до боротьби, ставати „мечем на катів”. Вірш „Слово, чому ти не твердая криця...” яскраво виявляє символізм авторського мислення. Центральним образом постає образ слова-зброї, що породжує цілу низку синонімічних образів: „твердая криця”, „безжалісний меч”, „гартована мова”, „зброя іскриста”, „меч на катів”, „клинок”. Вольової напруги вірша, сили поетичного переконання досягнено також і завдяки віршовому розміру, яким написаний вірш.

Леся Українка - поетка високого пориву, незламної волі. Такими мотивами пройнята й вершинна поезія з останнього поетичного циклу - „З подорожньої книжки”: „Хто не жив посеред бурі, / той ціни не знає силі, / той не знає, як людині / боротьба і праця милі”, і поезія „Хто вам сказав, що я слабка”: „Хто вам сказав, що я слабка, / що я корюся долі? / Хіба тремтить моя рука / чи пісня й думка кволі?”.

„У ліриці вона немов би роздвоюється. З одного боку, вона - поет шаленого пориву, незламної волі, твердого заклику, вона може викликати цілу бурю металево-гострих тонів, що від екзальтації ведуть до натхненно-суворої логіки, до філософського напруження думки. З іншого - її поезія висловлює інтимні глибини жіночої психіки; делікатний малюнок відтінків душевних переживань нагадує складний, дрібно деталізований зразок мережива; жіноча ніжність висловлюється наче пошепки, вона м'яко звучить у невіддаваних перекладом сполуках українських приголосних. Дихання тихої мелодії вчувається в цій поезії, яка раз у раз звертається до асоціацій зі світу музики...”.

Юрій Бойко

„Стояла я і слухала весну...”

Пейзажна й інтимна лірика Лесі Українки вирізняється глибокою ніжністю, мелодійністю, багатою палітрою барв. Її жіноче начало втілилось у м'якому звуковому інструментуванні, увазі до півтонів, закоханості у світлових спектрах. Саме тут з особливою майстерністю виявилось музичне й живописне обдарування поетеси, давши ту сполуку в художньому слові, яку називають „синтезом мистецтв”.

Суто пейзажних творів у Лесі досить мало - життя природи й людини у її ліриці переплітаються. Тут поетеса передає свої настрої, виливає тугу й висловлює надію на одужання. Життєствердними мотивами сповнені поезії „Стояла я і слухала весну...”, „Давня весна”. Зміна, рух настрою ліричної героїні завжди виразно впливає на ритміко-інтонаційну структуру віршів. Віршовий розмір - п'ятистопний ямб, який створює ефект дзвінкості, римування - суміжне, рими - чоловічі.

Поезія „Стояла я і слухала весну” (1895) має всього дві строфи, проте навіть у такому короткому творі Леся Українка зуміла надзвичайно тонко передати схвильований настрій молодої людини від настання весни, реалізації найкращих сподівань, найпотаємніших мрій, передчуття кохання й щастя.

Діалог із текстом

1. Розкрийте особливості світогляду письменниці. Як саме в її творчості проявився неоромантичний ідеал? Проілюструйте прикладами з поезій.

2. Що ви можете сказати про особливості стилю Лесі Українки-поетки?

3. Поясніть, як ви розумієте слова І. Франка: „...Ся хвора, слабосильна дівчина - трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну”.

4. Які мотиви переважають у поезії Лесі Українки? Чому М. Рильський назвав Лесю „Жанною д'Арк нашої літератури”? У чому полягало новаторство її поетичного доробку?

5. Як реалізувалася в поезії Лесі Українки тема митця й суспільства? Проілюструйте прикладами.

6. Що означає латинський вислів „Contra spem spero!”? Чому Леся Українка дала своїй поезії таку назву? Визначте основний мотив цього вірша. Знайдіть у творі приклади оксиморона, епітетів, антитези.

7. Завдяки чому досягнено драматизму в поезії „Мріє, не зрадь!”? Поясніть, як ви розумієте слова: „Я вже давно інших мрій відреклася для тебе. / Се ж я зрікаюсь не мрій, а самого життя. / Вдарив час, я душею повстала сама проти себе, / і тепер вже немає мені вороття”.

8. Проаналізуйте поезію „Стояла я і слухала весну...”. За допомогою яких художніх засобів поетесі вдалося передати динаміку почуттів ліричної героїні?

9. Проілюструйте літературознавчі твердження Юрія Бойка прикладами з творчості Лесі Українки.

Мистецькі діалоги

Прослухайте романс „Слово, чому ти не твердая криця” (музика Якова Степового). Як саме композитор передав основний настрій поезії?