Громадянська лірика - Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) - ТЕАТР КОРИФЕЇВ
-

Українська література 10 клас (профільний рівень) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Громадянська лірика - Борис ГРІНЧЕНКО (1863-1910) - ТЕАТР КОРИФЕЇВ

Творчість Б. Грінченка тісно пов'язана з темою громадської і просвітницької праці. На його думку, література мусить вирішувати суспільні завдання, закликати народ до боротьби за краще майбутнє. „Література інша не має права бути,— писав поет,— і через те я так ненавиджу всі ті твори, які пригнічують нам дух, псують нам ясність душевного погляду, убивають надію й бажання боротися і досягти кращого й більшого”.

Для Б. Грінченка поезія була дієвою формою громадської, національної й культурної активності. Тому й писав він переважно про народні страждання та соціальну несправедливість, закликав до рішучих громадських змін. Не дивно, що деякі ліричні твори поета позначені декларативністю, тобто надмірною прямотою й піднесеністю вислову, а іноді навіть закличним, майже агітаційним характером. До таких належать вірші „Доки?”, „До праці”, „До народу”.

Назва поезії „Доки?” (1881) покликана пробудити в читачів гостре неприйняття життя без надії. Тривають довгі роки недолі і, здається, немає тому кінця: „І доки будемо так жить? / Ніхто не скаже — все мовчить!” Ліричний герой і сам болюче переживає такий кризовий стан, і своїм читачам нагадує про неприпустимість громадської пасивності й рабської покори.

А щоб досягти бажаної свободи, слід долати пасивність і братися до роботи. Лише вона відкриє шлях до майбутнього. Таким є провідний мотив поезії „До праці” (1881). Виклад у ній має піднесену інтонацію. Це вірш-заклик до ідейних однодумців: не покладаючи рук, виступати на „довгий той шлях і важкий” та здобувати „щастя” й „долю” хоча б і для наступних поколінь: „Сміливо ж, браття, до праці ставайте, — / Час наступає — ходім!”.

Але боротьба за народне майбуття, довготривала й невдячна, може викликати сумніви, розчарування, утрату ілюзій. Саме через це пройшов ліричний герой поезії „До народу” (1884): „І зникли рожевих тих мрій і сліди...”. Та перші розчарування не змінили переконань, сумніви вдалося подолати, а віра в прийдешню перемогу зросла і зміцніла. Вагання і страх уже в минулому: „Я силу новую почув у руках, / Щоб зло і темноту бороти”. Ніколи не миритися з неправдою, лише наполегливо працювати, долаючи зневіру,— таким є переконання ліричного героя поезії Б. Грінченка.

Читацький практикум

Прочитайте зразки громадянської лірики Б. Грінченка. Виконайте завдання.

До праці

Праця єдина з недолі нас вирве:

Нумо до праці, брати!

Годі лякатись! За діло святеє

Сміло ми будему йти!

Праця єдина нам шлях уторує,

Довгий той шлях і важкий,

Що аж до щастя і долі прямує:

Нумо до праці мерщій!

Праця не згине між людьми даремне:

Сонце засвітить колись,

Дякою нас тоді люди згадають —

Нум же! До праці берись!

Хоч у недолі й нещасті звікуєм —

Долю онукам дамо!

Ми на роботу на світ народились,

Ми для борні живемо!

Сміливо ж, браття, до праці ставайте, —

Час наступає — ходім!

Дяка і шана робітникам щирим!

Сором недбалим усім!

Доки?

Минає час, минають люди;

Ми всі ждемо того, що буде,

І кажем всі: давно вже час,

Щоб воля та прийшла й до нас,

А все її нема, не йде, —

А час не жде, а час не жде!..

А час не жде, а час летить,

А серце змучене болить,

Бо довгий гніт минулих днів

Його украй вже пригнітив,

І тяжко так, що, може, ми

Гіркими плакали б слізьми,

Якби не гніт цей днів тяжких,

Щоб нас за довгий час усіх

І одслід навіть з мук навчив

Ховать в душі без сліз і слів.

І так на світі живемо,

На плечах лихо несемо.

І доки будемо так жить?

Ніхто не скаже — все мовчить!

1881

До народу

Були ті часи, як тобі я до ніг,

Убогий народе, схилявся.

І в думах улюблених чистих моїх

У дні ті щасливії мрій молодих

Мені божеством ти здавався.

Любив я тебе почуванням палким,

Бажав я на тебе робити,

І праці віддавсь цілим серцем моїм,

І тільки для тебе й тобою самим

Хотів я і на світі жити.

І певна надія у мене була,

Що ти привітаєш, народе,

Ту душу, що тільки тобою й жила,

Що в мріях у сяйво тебе повила,

Й зазнаєм ми братньої згоди.

Але я побачив не те, чого ждав,

І що сподівавсь, що побачу,

Бо той ідеал ти щодня зневажав,

Який я у мріях собі малював,

Мав інший ти звичай і вдачу.

Замість ідеалу я вздрів на селі

Зубожений люд занімілий.

Темнота й незгода у нашій землі,

Здавалося, скрізь панували й жили

І люд той безщасний гнітили.

Чи я працювати для тебе не вмів,

Чи ти не діймав мені віри,

Та вкупі зо мною ти йти не схотів,

На працю мою ти з невірством глядів,

Мов бачив нещирі заміри.

І поглядом іншим я глянув тоді

На тебе, народе коханий.

І зникли рожевих тих мрій і сліди,

Неначе од сонечка краплі з води,—

Ти знову мені був незнаний.

Але ж я не кидав і далі робить,

Робив, бо якіїсь надії

На те, що розрада тяжка ця на мить,

Що знову у згоді ми будемо жить,—

Були ще хоч трохи у мрії.

Що більше і важче невтомно робив,

Що більш віддававсь я роботі,

То більше мені все твій образ яснів

І в поті чола я того зрозумів,

Хто сам працювать звик у поті.

Чи той — я спитався — кому засягти

Ти дав і культури, й освіти,

Братався з тобою, схотів принести

Тобі свого світла у темні хати,

Щоб міг ти свій шлях зрозуміти?

Ні! здавна хто світло в руках своїх мав —

Не йшов він до тебе світити,

І той тільки в хату до тебе вступав,

Що заздро на працю твою зазіхав

І вмів тебе тільки гнітити.

Не дивно ж, що темрява — доля твоя,

Що, темними йдучи лісами,

Забув навіть власне своє ти ім'я,

Забув, що існує з народів сім'я,

Що рівний ти в їй із братами.

Як міг ти, пригнічений вниз до землі,

Недавній ще раб в своїй хаті

І наймит часами на власній ріллі,

Тепер, після всіх, що дурить тебе йшли,

Як друзів ти міг упізнати?

Я це зрозумів. І вагання, і страх —

Все зникло, і знов до роботи

Іду я, і певний лежить мені шлях,

Я силу новую почув у руках,

Щоб зло і темноту бороти.

І вже чи дійду до своєї мети,

Чи зламаний вмру серед шляху,

Але не покину до неї іти,

За правду, за волю все зможу знести —

І жити, і вмерти без страху!..

1884

Виявляємо літературну компетентність

1. Які риси властиві громадянській ліриці?

2. Зверніться до творів і поясніть, чи наявні вони в поезіях „Доки?”, „До праці”, „До народу”?

3. Який вірш громадянської лірики поета зацікавив вас найбільше? Визначте найяскравіші риси ліричного героя цього вірша.






Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.