-

Українська література 10 клас (профільний рівень) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Драма на народній основі УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ - Іван ФРАНКО (1856-1916) - Титан духу і думки - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX - початку XX ст.

Історія створення

Вивчаючи український фольклор, І. Франко зацікавився „Піснею про шандаря”, а згодом навіть написав статтю „Жіноча неволя у руських піснях народних” (1883).

Поступово оформився задум драматичного твору, у якому письменник мав намір показати становище жінки в галицькому селі. Розробка й реалізація цього задуму потребували часу.

І. Франко психологічно ускладнив баладний мотив подружньої зради „Пісні про шандаря” і переосмислив його відповідно до соціальних і побутових обставин тогочасного сільського життя.

Роботу над твором І. Франко завершив у 1893 році. У листопаді того ж року в театрі товариства „Руська бесіда” відбулася прем'єрна вистава за п'єсою. Драма мала великий сценічний успіх у Галичині, а в 1904 році ввійшла до репертуару „театру корифеїв” та була виставлена в Києві за участю Івана Карпенка-Карого (режисура й роль Миколи) та Миколи Садовського (роль Михайла).

Опрацьовуємо прочитане

1. Яку пісню автор поклав в основу драми?

2. У якій статті він проаналізував цю пісню?

3. Коли письменник завершив роботу над драмою?

4. Коли й де відбулася перша вистава? Коли п'єсу вперше виставили в Києві?

Читаємо взірці української художньої літератури

Прочитайте драму Івана Франка „Украдене щастя”. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.

В електронному додатку до підручника на сайті interactive.ranok.com.ua ви знайдете повний текст твору.

Тема, проблематика, жанр

Тему родинного й людського щастя І. Франко розкрив у межах драматичного соціально-психологічного конфлікту. Коментуючи народну „Пісню про шандаря”, він указав на соціальний чинник як головну причину трагедії: „Винне нещасливе улагодження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв'язок, уже фактично розірваний, котре насилує любов і серце жінки і через те скривлює їх, зводить на манівці”. Драматург рішуче виступив проти соціальних обмежень, що не дають людині бути щасливою. Він зосередився на зображенні жінки, найменш захищеної і практично безправної в тогочасній сільській громаді.

Саме соціальна проблема жіночого безправ'я виступає у творі І. Франка ключовою. Адже героїню позбавили права на самостійний життєвий вибір. її ошукали, розлучили з коханим та примусово видали заміж за нелюба. А коли коханий, якого вважала померлим, повернувся, люди осудили жінку за подружню невірність. Зображуючи свою героїню, драматург порушив важливі проблеми примусового шлюбу, зради і вірності, кохання й ненависті, людини і громади.

Проблематика й характер конфлікту обумовили жанрову своєрідність п'єси І. Франка. „Украдене щастя” має ознаки драми — драматичного твору, що тяжіє до гострих соціальних конфліктів.

У драмі І. Франко показав соціальні причини нещастя героїні, розкрив внутрішній світ жінки, котра проходить через важкі моральні випробування. Інші характери твору так само психологічно й соціально переконливі. Це й дозволяє визначити п'єсу „Украдене щастя” як соціально-психологічну драму.

image1

■ Заручені (Адальберт Ерделі, 1953)

Особливості композиції й сюжету

„Украдене щастя” має авторське визначення — „Драма з сільського життя в 5 діях”. У переліку дійових осіб представлені переважно соціальні (селянин, жандарм, війт, орендар) та вікові характеристики персонажів. Зокрема, довідуємось, що Микола на двадцять років старший за свою дружину Анну. Наявні також додаткові зауваження щодо зовнішності Миколи та Михайла. Перший „чоловік, літ 45, невеликого росту, похилий, руки повільні”, натомість другий — „високий, здоровий мужчина, літ 30”. Одразу автор дає зрозуміти, що Микола „програє” Михайлові в боротьбі за серце Анни: він не зовсім їй „до пари”. На початку твору міститься вказівка на час і місце: „Діється коло 1870 року в підгірськім селі Незваничах”.

Окрім переліку дійових осіб, експозиційну роль виконує початок першої дії (три яви). Стає відомо, що Анна не дуже щаслива у шлюбі. Раніше була закохана в іншого, але його віддали до війська, де він нібито й загинув. Тож Анна й не опиралася, коли корисливі брати видали її заміж за нелюба Миколу Задорожного. Із розмови із сусідкою героїня нарешті довідується, що стала жертвою обману, бо повірила у фальшивий лист про смерть коханого. Насправді її коханий Михайло Гурман живий. Він тепер жандарм. Недавно Михайло з'явився в Незваничах і розпитував про Анну.

На першу дію припадає і зав'язка: Михайло Гурман після кількох років розлуки зустрічається з Анною. Він говорить їй про свої почуття, однак Анна нагадує: „Я шлюбна жінка, я чоловіка маю”.

image2

■ Біля тину (Костянтин Трутовський, 1863)

Розвиток дії у драмі доволі динамічний. Михайло несправедливо обвинувачує Миколу у вбивстві корчмаря. Задорожного заарештовують і відправляють до міста. Залишившись наодинці з Михайлом, Анна не в силах опиратися своїм почуттям. Коли на селі відбуваються святкування з танцями, жандарм із коханкою приєднуються до танцюристів. Односельці осуджують Анну й Михайла. Несподівано для всіх з'являється Микола, якого випустили з тюрми. Пізніше Анна зізнається чоловікові, що кохає іншого й не може більше зберігати подружню вірність.

Принижений Микола Задорожний шукає розради в горілці. Він частує сусідів, котрі радять усіма способами захищати свою гідність, хоч навіть звертатися до суду. З появою жандарма односельці розходяться, а між Миколою та Михайлом починається суперечка. У стані афекту Микола б'є жандарма сокирою. Ця подія і становить кульмінацію твору.

У розв'язці смертельно поранений Михайло говорить селянам, що сам ударив себе в груди. Він прощається з Анною й Миколою та невдовзі помирає.

Персонажі драми

Було „украдено щастя” одразу у трьох — в Анни, Михайла й Миколи. Їх можна вважати заручниками (а то й навіть жертвами) недосконалого суспільства, до якого вони належать.

Це найбільш помітно в образі Анни. Її фактично позбавили можливості самостійно обирати супутника життя. Аби загарбати родинне майно, жадібні й свавільні брати розлучили Анну з її коханим, удалися до обману й шахрайства, щоб переконати дівчину в смерті Михайла. Ніхто не став на захист дівчини, сільська громада сприйняла все як належне. Автор правдиво показав, що консервативне патріархальне суспільство ніяк не зважало на інтереси жінки.

Вийшовши за нелюбого Миколу, Анна змирилася зі своєю долею. Була доброю господинею, але так і не змогла по-справжньому полюбити чоловіка. Повернення Михайла змінило для неї все. Героїня пережила справжню драму, дізнавшись, що була іграшкою в руках підступних братів. Спочатку Анна намагалася стримувати свої почуття до Михайла, не наважувалась порушити подружньої вірності. А далі вже й не стала опиратися: „Та й чи ж не віддала я йому все, все, що може віддати жінка любому чоловікові? Навіть душу свою, честь жіночу, свою добру славу. Присягу для нього зламала. Сама себе на людський посміх віддала. Ну, і що ж! Мені байдуже! Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга”. Автор пропонує читачам і глядачам спробувати зрозуміти драму людини, яка, кидаючи виклик суспільним умовностям, прагне повернути вкрадене щастя.

В образі Михайла Гурмана поєдналося чимало позитивного й негативного. Колись він був щирим парубком із запальною вдачею. Але військова служба наклала на нього свій відбиток, зробила жорстким і практичним. Повернувшись до села, він береться „повертати” своє щастя. А Микола для нього стає чи не одним із винуватців: „І я тобі зараз скажу, що ще причинилося до мого нещастя. Я полюбив отсю бідолаху, Анну, сироту, поштурхувану та кривджену нелюдами-братами. Ся любов була моїм одиноким, найдорожчим скарбом, вона могла би була з мене зробити доброго, порядного чоловіка.

А ти, Миколо, ти до спілки з тими нелюдами вкрав мені те одиноке щастя”.

Очевидно, що, ставши жандармом та бажаючи помсти, Михайло не втратив людяності. Він теж переживає внутрішню боротьбу. У душі має не лише образу, а й добрі людські почуття. А Миколі, який завдав йому смертельного поранення, говорить: „Спасибі тобі! Ти зробив мені прислугу, і я не гніваюсь на тебе! Я хотів і сам собі таке зробити, та якось рука не піднялася”. В останні хвилини свого життя жандарм перед свідками пояснює власне поранення спробою самогубства — тим самим відводить від Миколи обвинувачення у вбивстві.

Микола Задорожний набагато старший за свою дружину. Але він кохає Анну, через це й терпить присутність жандарма, бо сподівається на подолання родинної кризи. За несправедливим обвинуваченням побував у в'язниці, а коли повернувся, знайшов Анну чужою коханкою. Навіть горілка не дає йому заспокоєння. На закиди жандарма він у розпачі відповідає: „Я? Вкрав тобі... Господи, що се зо мною? Чи весь світ догори ногами перевертається? Я, втоптаний у болото, обдертий з честі, супокою і поваги, зруйнований, зарізаний без ножа — я, по-твойому, виходжу ще й злодієм?”.

image3

Молодиця (Олексій Шовкуненко, 1938)

Автор об'єднав головних персонажів темою украденого щастя. Усі дійові особи постають як заручники долі або як жертви недосконалого суспільства. У характері кожного втілилися складні душевні переживання, що змушують читачів і глядачів замислюватися над драматичною суперечністю між прагненням людини до щастя та реальними життєвими обставинами.

Виявляємо літературну компетентність

1. До якої теми звернувся автор? Як він осмислив проблему жіночого безправ'я?

2. У чому полягає жанрова своєрідність твору?

3. Скільки дій у п'єсі? Де й коли відбуваються події твору?

4. Чому героїня вийшла заміж за нелюба? Як на її рішення вплинули брати?

5. Як змінилася Анна після повернення Михайла?

6. Чому Миколу Задорожного заарештували? У чому його обвинувачують?

7. Яка подія становить кульмінацію твору? Якою є розв'язка?

8. Як автор ставиться до головної героїні? Чи засуджує він її?

9. Які риси притаманні Михайлові?

10. Чи кохає Микола Анну?

Виявляємо творчі здібності

З 11. Як в” зрозуміли назву твору? Висловте свої міркування в письмовій формі.

Готуємося до ЗНО

12. У зручній для вас формі (тексту, плану, схеми, таблиці) запишіть у зошит для підготовки до ЗНО відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка, особливості збірок „З вершин і низин”, „Зів'яле листя”, поеми „Мойсей”, філософської лірики поета, драми „Украдене щастя”, новели „Сойчине крило”. Визначте модерністську специфіку творів І. Франка.