-

Українська література 10 клас (профільний рівень) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Сподіватися без надії - Леся УКРАЇНКА (1871-1913) - УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX - початку XX ст.

Життєва позиція Лесі Українки розкрита у її ранній поезії „Contra spem spero!” (у перекладі з латинської мови — „Без надії сподіваюсь!”). Лірична героїня твору має риси сильної, вольової особистості, хоча у її душі поєдналися дуже суперечливі емоції.

Побудований на контрастах „безнадійно-надійний” вірш Лесі Українки розвиває „весняну” тематику. Осіннім „хмарам-думам” протиставлена „весна золота”, лихові — пісні, розпачу — надія. Важливу роль відіграють образи „сізіфової праці” та нічного неба й „зірки провідної” як символу надії.

Побудова твору досить продумана: у першій строфі ставиться ключове питання: „Чи то так у жалю, в голосінні / Проминуть молодії літа?”; у другій утверджується активна позиція героїні: „Жити хочу! Геть думи сумні”. Наступні чотири строфи в різних варіаціях розвивають „безнадійно-надійний” мотив; остання ж строфа є повтором другої, життєствердної.

Краще зрозуміти „Contra spem spero!” допоможе біографічний контекст. Авторка писала твір під час тривалого й виснажливого, але малоефективного лікування. „Мушу сказати, що моє оце двохмісячне лежання у липких кайданах було зовсім не даремнісінько, отак-таки зовсім надаремно!” — свідчила поетеса в листі до брата Михайла. Виявляється, поетичні зізнання з'явилися на лікарняному ліжку (авторка називає гіпс „липкими кайданами”).

У тому ж листі до брата вона помістила уривок із вірша „Contra spem spero!” й супроводила його таким коментарем: „От і знов беруся здіймати „сізіфовий камінь” догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша...”.

Біографічні обставини появи поезії дають можливість побачити в ній ще й „людський документ”, за яким стоять не видумані, а реальні випробування, не красива поза, а вистраждана життєва позиція.

Читацький практикум

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть — і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

1890

1Без надії сподіваюсь! (Лат.)

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас поезія „Contra spem spero!”?

2. Як перекладається назва твору? До якої збірки вона ввійшла?

3. За яких обставин був написаний цей твір?

Дослідіть самостійно

4. Об'єднайтеся в малі групи відповідно до запропонованих для дослідження завдань. Презентуйте висновки, яких ви дійшли, працюючи в групах.

■ Якими рисами наділена лірична героїня твору?

■ Яку роль у поезії відіграє прийом контрасту?

■ Що означає образ „сізіфової праці”?

■ Яке символічне значення має образ „зірки провідної”?