Українська література 10 клас (профільний рівень) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Нова українська література - Особливості літературного процесу

Кінець XVIII століття став початком нової української літератури. Оновились жанри, змінилось коло авторів і читачів, а головне — з'явились нові герої з народного середовища.

За відсутності української держави національна свідомість підтримувалась завдяки розвитку культури й літератури. Саме література тривалий час була основним чинником, який об'єднував українське суспільство. Вона виступила проти духовного поневолення нації, постійно нагадувала про життєву необхідність зберігати рідну мову й розвивати культуру.

Початковий період нової літератури був пов'язаний із Полтавою та Харковом. У Полтаві працював Іван Котляревський, автор славнозвісної „Енеїди“. У Харкові писав свої твори прозаїк і драматург Григорій Квітка-Основ'яненко. Харківський університет об'єднав обдарованих людей, які цікавились літературним життям. У Харкові побачили світ талановиті твори Петра Гулака-Артемовського. Помітними постатями були Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Михайло Петренко. Вони ввійшли в історію літератури як представники харківської школи романтиків. Євген Гребінка, сам поет і прозаїк. Він видав збірник „Ластівка“, об'єднавши твори відомих на той час українських письменників.

У середині 40-х років роль літературного центру перейняв Київ. Там діяло Кирило-Мефодіївське товариство — таємна організація, до якої входили письменники Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко. Навесні 1847 року учасників товариства заарештували російські жандарми.

Репресії затримали розвиток літературного життя. Воно дещо пожвавилося, коли в другій половині 50-х років у Петербурзі оселились кирило-мефодіївці, які повернулись із заслання. Почав виходити український літературний журнал „Основа“. Помітною подією стала публікація в 1857 році „Народних оповідань“ Марка Вовчка.

Українські літератори гостро засуджували кріпацтво, закликали до його скасування. Після проведеної в 1861 році селянської реформи вони звернулися до художнього осмислення життя народу в нових суспільних умовах. Особливі заслуги в цьому належать письменникам-реалістам, зокрема Іванові Нечую-Левицькому.

На західних українських землях, що входили до Австрії, національно-культурний рух очолили вихованці Львівської духовної семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Заходами гуртка „Руська трійця“ в 1837 році побачив світ збірник „Русалка Дністрова“. Традиції „Руської трійці“ розвивав видатний буковинський поет і прозаїк Юрій Федькович. Його громадська й літературна праця мала чіткі національні орієнтири й була спрямована на підтримання загальноукраїнської єдності.

■ Микола Костомаров (Микола Ґе, 1878)

■ Пам'ятний знак на стіні будинку музею „Русалки Дністрової“ у Львові

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

4. Визначте чинники зміни культурно-історичних епох і літературних напрямів. Обговоріть у малих групах і презентуйте висновки класу.

5. Дослідник літератури П. Білоус стверджує, що „в історії української літератури є пам'ятки, до яких прикута особлива увага, бо вони бентежать уяву і розум, розпалюють дослідницьку допитливість, вражають своїм змістом і художньою формою“. Які твори давньої літератури „розпалили вашу дослідницьку допитливість“? Які твори нової літератури привернули вашу увагу, „збентежили уяву“?