Українська література 10 клас (профільний рівень) - Василь Пахаренко 2017


Імпресіонізм в українській літературі
Модернізм

Всі публікації щодо:
Літературознавство
Теорія літератури

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — одна з ключових течій модернізму. Термін походить від назви картини К. Моне «Враження. Схід сонця». Започаткувався імпресіонізм у французькому малярстві (К. Моне, О. Ренуар, Е. Деґа, Е. Мане), розвинувся в музиці (К. Дебюссі, М. Равель, І. Стравінський, Д. Пуччіні), у скульптурі (О. Роден).

Основоположниками літературного імпресіонізму вважають французьких прозаїків братів Е. і Ж. Ґонкур. Цей стиль виявився також у творчості таких видатних майстрів слова, як Г. де Мопассан, М. Пруст, К. Гамсун, А. Чехов, І. Бунін. В українській літературі цю течію започаткував М. Коцюбинський, його традицію розвинули П. Тичина, М. Хвильовий, Г. Косинка, М. Івченко, Є. Плужник та ін. Видатні вітчизняні художники-імпресіоністи — М. Ткаченко, К. Костанді, М. Бурачек, І. Труш, О. Мурашко, В. Винниченко, І. Северин та ін.

Імпресіонізм — це мистецтво передавання безпосередніх вражень. Його основна мета — ушляхетнене, витончене відтворення особистісних вражень і спостережень, мінливих миттєвих відчуттів і переживань.

На противагу реалістам, імпресіоністи усвідомлювали, що об'єктивна (єдино правильна, усебічна) істина для людини недоступна, а отже, неможливо відразу охопити широку панораму буття, передати узагальнено типові обриси явища. Тому ці митці зосереджувалися на щонайточнішому фіксуванні сприйнятого в певний конкретний момент. Через те імпресіоністичний живопис часто був мистецтвом кольорових плям, розмитих контурів, мерехтіння, а не чітких ліній та тонів. У літературі ж переважала увага до мінливих нюансів настрою, до невпинного перебігу почуттів, вражень як потоку свідомості.

К. Моне. Враження. Схід сонця. 1872 р.

Найсуттєвіші ознаки цього стилю:

1. Аідеологічність: фіксуючи перше миттєве враження від об'єкта, імпресіоністи в такий спосіб намагалися максимально наблизитися до «правди дійсності», побаченої неупередженим зором, без якихось опосередкувань, продиктованих традицією, попереднім досвідом, а насамперед — певною ідеологією.

2. Відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу. Адже в конкретній реальності стовідсотковий ідеал практично відсутній. А разом з тим в імпресіонізмі зникає однозначне романтичне протистояння високого і низького, прекрасного і потворного, — ці протилежності переплітаються.

О. Мурашко. Дівчина в червоному капелюсі. 1902-1903 рр.

3. Своєрідність художнього часопростору: в імпресіоністичних творах час і простір ущільнюються й подрібнюються, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій та явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя героя, а уривчасті фрагменти, відображені у свідомості персонажа. Кожне найменше враження набуває самодостатньої цінності.

4. Специфіка психологізму. Якщо в реалізмі характер зазвичай визначений, то в імпресіонізмі він втрачає статичність, а іноді й цілісність. Увагу митця-імпресіоніста привертають саме ті моменти, які розкривають у героєві риси, несподівані для нього самого, несуголосні з його буденною поведінкою. Герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованістю на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень.

5. Жанрові уподобання. Настанова на розщеплення, подрібнення картини світу спричинила те, що найрозвинутішим жанром імпресіонізму стає новела — через її лаконізм, змалювання незвичайних подій, несподіваний фінал. Власне, новела — ніби тільки штрих, короткий епізод потоку життя, який, утім, висвітлює його сутність. Ще один близький цьому стилеві жанр — есе.

Теорія літератури

Есе (від фр. спроба, нарис) — невеликий за обсягом прозовий твір-роздум, що має довільну композицію. Споріднені з ним жанри — поезія в прозі, щоденник, мемуари, публіцистичний чи науковий нарис.

Стиль есе вирізняється образністю, афористичністю, використанням свіжих метафор, свідомою настановою на розмовну інтонацію та лексику. Головна передумова цього жанру — непересічна особистість автора, вияв його власної позиції (неподібної до інших, оригінальної чи й несподіваної, парадоксальної). Шляхом вільних, розкутих, образних міркувань есеїст знаходить несподівані перегуки, зв'язки між явищами, котрі з будь-якого іншого погляду (чи то повсякденного, чи наукового) видаються непоєднаними, неспівмірними (тут, власне, використовується тип мислення поета-метафориста).

Есеїстичні за формою нариси М. Коцюбинського «Як ми їздили до криниці», «Хвала життю!», «На острові», а також певною мірою й новела «Intermezzo».

6. Композиційні аспекти: сюжет як ланцюжок зовнішніх подій втрачає в імпресіонізмі своє колишнє значення. Основою стає настроєвість. Імпресіоністична новела часто будується як розповідь (чи сповідь) «Я»-оповідача. Збагачуються засоби психологічного аналізу (внутрішні монологи, відтворення потоку свідомості). Змінюється характер пейзажу. Це вже не просто тло подій (як у реалізмі), а частіше засіб психологічної характеристики. У пейзажі підкреслюється його повсякчасна мінливість, непостійність. Замість широкого, усеохопного опису (як було в реалістів) імпресіоністи зосереджуються на промовистих деталях.

7. Нове бачення світу вимагало й нових мовних засобів. Для імпресіонізму характерні ускладнене асоціювання; яскраві, оригінальні тропи, особливо символи, метафори; уривчасті речення, інверсії, безсполучникові конструкції. Слово в імпресіоністичному тексті поєднує не лише означення предмета, а й викликане ним відчуття. Так з'являється метамова — опис, осмислення слів, процесу мовлення.

Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав густіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом і символізмом.

Завдання основного рівня

1. У чому полягає суть імпресіонізму?

2. Назвіть найвидатніших представників цієї течії в зарубіжному й українському мистецтві.

3. Охарактеризуйте визначальні ознаки цього стилю.

Послухайте п'єсу-фантазію Е. Мартона з опери Д. Пуччіні «Тоска» (адреса в Інтернеті: https://www.youtube.com/watch?v=bh20V6Pj_kE), а також роздивіться вміщені в розділі репродукції картин К. Моне, О. Мурашка, І. Труша. Які стильові особливості імпресіонізму виявились у цих творах? Які враження та асоціації вони у вас викликали?

І. Труш. Ставок. Початок ХХ ст.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.