Українська література 10 клас (профільний рівень) - Василь Пахаренко 2017

Ісмаїл Гаспринський (1851—1914)
Суспільно-культурне життя кримськотатарського народу
Модернізм

Всі публікації щодо:
Гаспринський Ісмаїл

Ісмаїл Гаспринський (1851-1914) (Ісмаїл-бей Мустафа Алі-оглу Гаспрали) народився 8 (20) березня 1851 р. в с. Авджікої, що недалеко від Бахчисарая (тепер цього села немає: під час Другої світової війни нацисти спалили його за допомогу місцевих жителів партизанам) у сім'ї прапорщика царської армії Мустафи-Алі-оглу. Початкову освіту хлопець здобув удома, потім була сільська мусульманська школа-мектебе, Сімферопольська чоловіча гімназія та Воронезький кадетський корпус. У 1864-1867 рр. Ісмаїл навчався в Московській військовій гімназії. До такого престижного закладу він зміг потрапити тому, що батько перебував на державній службі й належав до роду кримських мурз (тобто князів), прирівняних до російського дворянства.

Iсмаїл Гаспринський

Але військова кар'єра не захопила юнака. У 17 років він перериває навчання в гімназії, повертається до Криму й стає народним учителем — викладає російську словесність у медресе (у мусульманському світі так називають школи) у Бахчисараї, потім — поблизу Ялти. Незабаром молодий учитель з метою розширення свого кругозору й самоосвіти їде до Франції. У Парижі йому вдається влаштуватися перекладачем у рекламне агентство, а у вільний час відвідувати лекції в Сорбонні. Потім подорожував країнами Сходу, майже рік прожив у Стамбулі. Тут вивчав державну систему освіти, видавничу справу, історію, якісно поглибив своє пізнання ісламу, тюркської культури та духовності. Яскраві враження від мандрів стануть пізніше основою сюжетів творів митця.

Повернувшись із Туреччини, Ісмаїл-мурза активно включається в громадсько-політичне життя Бахчисарая. А 1879 р. його обирають міським головою. Самовіддано працюючи для рідної громади, освічений та прогресивний голова зумів утричі збільшити міський бюджет, домігся від імперських властей підвищення квоти для мусульман в органах самоврядування.

Але І. Гаспринський не обмежується цими успіхами. Він розробляє багаторівневу дієву систему трансформування мусульманського суспільства — т. зв. джадидизм (від «усуль джедід» — «новий метод»), який з часом набув поширення серед багатьох мусульманських народів Російської імперії. Основні ідеї цієї стратегії: ✵ реформування освіти мусульман відповідно до передових європейських стандартів; ✵ створення єдиної тюркської літературної мови; ✵ видавничо-просвітницька діяльність; ✵ посилення громадянської активності та покращення становища жінки-мусульманки; ✵ створення доброчинних товариств; ✵ зміцнення зв'язків між тюрко-мусульманськими народами.

Після тривалої боротьби 1883 р. І. Гаспринському вдається нарешті отримати дозвіл на видання першої газети кримськотатарською мовою «Терджиман» («Перекладач»).

Тривалий час ця газета була єдиним тюркомовним періодичним виданням у Російській імперії та проіснувала майже 35 років, до 1918 р., коли її знищив новий комуністичний режим. Газета «Терджиман» була авторитетним джерелом неупередженої інформації про стан мусульманських народів Російської імперії для вчених, просвітян, духівництва, промисловців і підприємців, поширювалась у багатьох країнах світу, насамперед тюркомовних.

І. Гаспринський прагнув до об'єднання тюркських народів Російської імперії на засадах утвердження єдиної літературної мови. Для цього намагався здійснити мовну реформу. Реформування просвітник пропонував провести на основі модернізованої версії кримськотатарської мови.

Також великих зусиль І. Гаспринський докладав до реформування освіти. Він розробив і випробував 1884 р. у бахчисарайській школі новий метод навчання. Суть методу — осмислене засвоєння предметів (замість механічного зазубрювання напам'ять малозрозумілих текстів), навчання рідними мовами (що не виключало вивчення арабської та європейських мов). Завдяки оновленій школі на початку XX ст. зароджується нова генерація кримськотатарських інтелектуалів, які були по-європейськи освічені, але не втратили мусульманської ідентичності.

І. Гаспринський з учнями. Новометодна школа в Алупці. 1910 р.

І. Гаспринський сповідував ліберальні погляди, принципи прогресивного розвитку суспільства, дружби тюркських і слов'янських народів, конфесійної терпимості та співпраці мусульман і християн, відхиляв радикальні соціалістичні доктрини. Його переконання надихали багатьох мислителів Сходу.

Судження

Ісмаїл Гаспринський: «Наша релігія вчить, що добро можна творити трояко: працею, словом і милостинею, — і те, і друге, і третє однаково бажані Богу й шляхетні: бідний допомагає ближньому роботою, учений — настановою, багатий — милостинею».

20-річний ювілей «Терджимана» у 1903 р. перетворився на загальнонаціональну маніфестацію та закріпив за І. Гаспринським статус «батька нації підросійських мусульман». Реалізацією ідей тюрко-ісламської солідарності стали перші мусульманські з'їзди 1905-1906 рр., на яких головував Ісмаїл-бей.

За їхньою ініціативою було створено Союз мусульман Росії, що переріс у політичну партію, яка обстоювала ідеологію пантюркізму. Незважаючи на виразно мирний, ліберальний характер, діяльність І. Гаспринського та його соратників усе одно викликала значні підозри й ворожість імперської влади.

Ісмаїл-бей не обмежувався тільки просвітництвом і громадськими справами. Він став класиком кримськотатарської літератури. Створив роман «Листи молли Аббаса Франсові», утопічну повість «Дар уль Рахат мусульманлари», повість-антиутопію «Африканські листи», історичне оповідання «Арслан-киз», містичну новелу «Горе Сходу», а також низку політичних есе («Російське мусульманство», «Російсько-східна угода») тощо. Він став засновником багатьох літературних і публіцистичних жанрів у письменстві не тільки кримських татар, а й інших тюркомовних народів.

Увесь мусульманський світ високо цінував працю подвижника. Його було удостоєно високих нагород — «Золотого ордена Висхідної Зірки», «Меджід», «Лева і Сонця». Шанували І. Гаспринського й передові європейці. 1910 р. за значні досягнення в галузі міжнародної освіти, просвітницької діяльності серед жителів Європи й Азії, пошуки шляхів толерантних відносин релігій та культур французький журнал «La Revue du Monde Musulman» висував Ісмаїла-мурзу на здобуття Нобелівської премії.

І. Гаспринський помер 11 вересня 1914 р. Його справу гідно продовжили соратники й численні учні. Після падіння царату 1917 р. вони проголосили Кримську Народну Республіку. Це була перша у світі демократична мусульманська республіка. Але проіснувала вона недовго — окупувавши Крим 1918 р., більшовики потопили татарське відродження в крові. Потім був моторошний голодомор 1921-1923 рр., масові репресії 1930-х років. Під забороною опинилися й ім'я та спадщина І. Гаспринського як «буржуазного націоналіста». Тяжкі страждання кримчанам принесла нацистська окупація 1941 р. Та ще страшніше було попереду: навесні 1944 р. за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ (майже 200 тис. осіб!) був цілком безпідставно звинувачений у зраді й депортований з рідної землі в Середню Азію. За кілька років від голоду і хвороб у каторжних умовах заслання загинуло майже 46 % виселених. Так російський комуністичний режим здійснив акти геноциду проти обох корінних народів нашої держави: 1933 р. — проти українського, а 1944 р. — проти кримськотатарського.

Про цю трагедію кримчан ідеться в першому кримськотатарському художньому фільмі «Хайтарма» («Повернення»), знятому 2013 р. режисером А. Сеїтаблаєвим (http://moviestape.net/ukrainian/6188-khaytarma.html), а також у пісні «1944», з якою співачка Джамала перемогла на конкурсі «Євробачення-2016» (https://www.youtube.com/watch?v=B-rnM-MwRHY). Ознайомтесь із цими творами й поділіться своїми враженнями та думками з однокласниками.

Лише з розпадом Радянського Союзу татари отримали змогу повертатися на рідну землю. Українська держава сприяла репатріації. Було дуже складно домагатися повернення загарбаних земель, відновлювати зруйновані житла. І все ж татари обжилися. До речі, послідовно виступали за територіальну цілісність України на противагу проросійському сепаратистському рухові в Криму. Поступово відновили національні школи, історичні пам'ятки, традиції, ушанування видатних діячів своєї культури, насамперед І. Гаспринського. Було перевидано його твори. У Сімферополі та Бахчисараї встановлено пам'ятники відомому просвітникові. Його ім'ям названі кримськотатарська бібліотека (Сімферополь), вулиці, школа. У Бахчисараї відкрили музей І. Гаспринського. Також у Херсоні одну з вулиць названо його іменем.

Пам'ятник І. Гаспринському в Сімферополі. 1998 р.

Але 2014 р. цей багатостраждальний народ знову зазнав горя — нова російська окупація. Рятуючись від загарбників, тисячі татар виїхали на материкову Україну. Але більшість народу залишилася на рідній землі. Нині кримчани терплять жорстокі переслідування й борються за свободу Батьківщини, за її повернення в українську родину.

Удаючись до вибіркового читання, ознайомтеся зі збірником «Наш Крим: неросійські історії українського півострова», а також подивіться фільм «Крим. Нескорений» (https://www.youtube.com/watch?v=Ua_IsqXJp1U) і доповніть інформацію про історію, культуру й сучасну долю Криму додатковими суттєвими відомостями.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.