Всі публікації щодо:
Вороний Микола

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Микола Вороний (1871-1938) - Образне слово поетичного модернізму

Микола Вороний

Микола Кіндратович Вороний народився б грудня 1871 року на Катеринославщині (нині — Дніпропетровська область). Його батько був ремісником і дрібним торгівцем.

Дитинство М. Вороного минуло в Харкові. Навчався він у Харківському й Ростовському реальному училищах, у гімназії в Ростові-на-Дону. У сьомому класі гімназії за участь у революційній організації потрапив під нагляд поліції, через що втратив можливість вступити до університету. Виїхав за кордон, здобував освіту у Віденському та Львівському університетах.

У Львові М. Вороний займався журналістською й театральною працею, заприятелював з І. Франком. У 1897 році одержав від відомого драматурга й режисера М. Кропивницького запрошення вступити до його акторської трупи. Кілька років провів у складі різних театральних колективів. А в 1901 році залишив театр, був службовцем у Катеринодарі, Харкові, Одесі, Чернігові.

З 1910 року М. Вороний постійно жив у Києві, поєднував активну літературну працю з театральною. Події Лютневої революції 1917 року та проголошення Української Народної Республіки зустрів із великим піднесенням. Різко негативно поставився до більшовицького перевороту в жовтні 1917 року.

У 1920 році М. Вороний емігрував до Польщі. В Україну повернувся лише в 1926 році, жив і працював у Харкові та в Києві, займався переважно театральною й літературною діяльністю. З початком масових репресій проти української інтелігенції, розгорнутих комуністичною владою, зазнав переслідувань, у 1934 році за вигаданим обвинуваченням був висланий за межі України.

У 1937 році М. Вороний оселився в Одеській області. Уже наступного року його заарештували. За сфабрикованою справою поет М. Вороний був визнаний «ворогом народу» й розстріляний 7 червня 1938 року.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. У зручній для вас формі запишіть відомості про життя М. Вороного.

2. Як М. Вороний поставився до проголошення Української Народної Республіки?

3.Коли письменник був в еміграції?

4. Чим він займався після повернення в Україну?

5. За що письменника переслідувала комуністична влада?

ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

М. Вороний написав перші поезії, коли навчався в Харківському реальному училищі. А від початку 90-х років часто публікував свої твори в українській періодиці. За життя М. Вороного вийшли його збірки «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917), «За Україну» (1921).

М. Вороний послідовно виступав як прихильник мистецького оновлення.

У 1901 році в журналі «Літературно-науковий вісник» він звернувся з відкритим листом до українських письменників. У зверненні запрошував до участі в збірнику, який би орієнтувався на сучасні тенденції європейського мистецтва. Критик С. Єфремов послання М. Вороного визначив як маніфест українського модернізму. Окрім публікації в «Літературно- науковому віснику», поет надіслав особисті листи відомим українським письменникам. У них наголошував на естетичних пріоритетах літератури.

У поезії М. Вороного відбилися його погляди на призначення мистецтва. У посланні «Іванові Франкові» автор подав в епіграфі слова французького поета Ш. Бодлера:

«Предметом поезії є тільки вона сама, а не дійсність».

Полемізуючи з І. Франком, М. Вороний заперечив закиди щодо ігнорування суспільних питань. Мовляв, він не відвертається від злободенних проблем, однак і не забуває про роль краси. М. Вороний наголосив на високому призначенні поетичного мистецтва. У кожному людському житті є не лише проза буднів, а й висока поезія, що не сприймає жодних обмежень: «І чи можливо без утрати / Свобідний творчий дух скувати? /1 хто Поезію — царицю / Посміє кинуть у в'язницю? /Хто вкаже шлях їй чи напрямок, / Коли вона не зносить рамок?»

Завершується віршоване послання М. Вороного рядками, що сприймаються як творче й життєве кредо поета: «Моя девіза: йти за віком /І бути цілим чоловіком!» Вірш можна вважати своєрідною декларацією модерніста, який обстоює ідеї естетизму й самодостатності поетичного мистецтва. Заперечуючи утилітарне ставлення до поезії, автор підкреслює, що людина наділена органічною потребою краси — це неодмінна ознака «цілого чоловіка», тобто цілісної сучасної особистості.

Свої естетичні декларації М. Вороний реалізував на практиці. Він орієнтувався на освічених українських читачів, розкривав психологічні нюанси людської особистості. У його ліриці переважають філософські та психологічно-особистісні мотиви.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Розкажіть про творчий шлях М. Вороного та його погляди на мистецтво.

2. Що М. Вороний робив для оновлення української літератури?

3. Які мотиви переважають у ліриці М. Вороного?

Микола Вороний (Михайло Жук, початок XX cт.)

М. ВОРОНИЙ І СИМВОЛІЗМ

Талант М. Вороного розвивався під впливом французьких поетів-символістів.

Символізм — це напрям модернізму, який зародився у Франції у творчості С. Малларме, А. Рембо, П. Верлена, Ж. Мореаса та ін. Термін запровадив поет Ж. Мореас у маніфесті «Символізм» (1886). Він писав, що символізм не визнає «простих значень, заяв, фальшивої сентиментальності та реалістичної описовості». Художнє вираження сутності світу мало досягатися за допомогою символів.

Символізм вийшов поза межі французької літератури. У Бельгії його представляли М. Метерлінк та Е. Верхарн, в Австрії та Німеччині — Г. Гофмансталь, Р. Рільке, Ґ. Гауптман, С. Ґеорґе, у Польщі — С. Пшебишевський, в Англії — О. Уайльд, у Норвегії — Г. Ібсен, К. Гамсун. До кола символістів належали й українські поети М. Вороний, Олександр Олесь, П. Карманський, В. Пачовський, С. Твердохліб та ін.

Символізм — напрям модернізму, що зародився у Франції в останній чверті XIX ст. Заслугою символістів стали знахідки у сфері художньої форми, що виявились у створенні оригінальних і яскравих образів-символів.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. У зручній для вас формі запишіть відомості про зародження символізму та його визначальні риси.

2. Хто в українській літературі зазнав впливу символізму?

ВЕСНА — БЛАКИТНА ПАННА

Вірш «Блакитна Панна» відкриває поетичний цикл «Гротески», що був написаний у 1912 році. Природні процеси автор зіставив із душевними змінами ліричного героя.

Перші три строфи висвітлюють різні грані символічного образу Блакитної Панни. У початковій строфі прихід весни перетворюється в поетичній уяві автора на урочисту і яскраву містерію. Велична Блакитна Панна, немов якесь божество, сходить із небес на землю («Має крилами», «Сяє усміхом примар /З-поза хмар»). А друга строфа показує, як радісно й піднесено весь світ зустрічає цю казкову чарівницю: «Гори, гай, луги, поля / — Вся земля / їй виспівує: «Осанна!» Нарешті, у третій строфі завершується основна подія: весняна магія поширюється й змінює все довкола: «Сяє вродою святою, / Неземною чистотою...» Загалом вибудовується насичений звуковими й зоровими образами-штрихами яскравий «портрет» загадкової й пишної Блакитної Панни.

Уся ця краса й весняний рух поєднуються з хаотичною динамікою душевних станів ліричного героя. Це ще і його особиста зустріч із Блакитною Панною. І його душа в «сяйві мрій» породжує й миготіння уривчастих зорових образів («арабески», «камеї, фрески»), і звуки пісень — усе сполучається в оригінальному, дещо химерному й «гротесковому» весняному переживанні.

Яскраві епітети («променистою росою»), персоніфікація («Має крилами Весна»), порівняння («як мрія сну»), а особливо алітерації й асонанси ускладнюють і суттєво збагачують асоціаціями центральний символічний образ поезії.

Читацький практикум







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.