Всі публікації щодо:
Олесь Олександр

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

З журбою радість обнялась... - Олександр Олесь (1878-1944) - Образне слово поетичного модернізму

* * *

З журбою радість обнялась...

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.

І з дивним ранком ніч злилась,

І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня...

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я...

1906

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас поезія?

2. Що символізують журба і радість у вірші поета?

3. Чому вони поєднуються?

4. Як ліричний герой ставиться до такого поєднання?

ПОЕЗІЯ «ЧАРИ НОЧІ

«Чари ночі» представляють інтимну лірику Олександра Олеся. У творі поєдналися традиційні для інтимної поезії мотиви кохання, молодості, щастя. Образність не надто складна й теж традиційна: весна, солов'ї, пісні, верби й квітки... Настрій піднесений, тон урочистий, а емоції переливаються через край. Автор чи не навмисно вдається до спрощення, щоб відтворити оптимізм і безапеляційність молодості, щиро переконаної у своїй правоті. Та й сама природа в солов'їному співі промовляє: «Цілуй, цілуй, цілуй її — /Знов молодість не буде».

Паралелізм відіграє важливу роль у художній організації твору. Він допомагає підтримувати загальне відчуття гармонії й рівноваги між людиною та довкіллям. Весняний солов'їний спів викликає в уяві читачів усталену асоціацію: весна — пора кохання. Одухотворена природа представлена відповідними образами:

«Поглянь, уся земля тремтить / В палких обіймах ночі...». Та й весь твір організовано так, що немов сама природа «промовляє» до читача: у солов'їному співі «оприявнюється» монолог-звернення до уявного адресата.

Це звернення передусім до молодої людини, і містить воно хай, на перший погляд, і не надто складну, але й незаперечну життєву філософію: цінуй молодість — весну свого життя, не марнуй її можливостей і потенційно щасливих днів, «лови летючу мить життя».

Загальне перше враження від простоти вірша зникає у двох передостанніх строфах, що накреслюють образ старості та згасання («Загине все без вороття...»), а до майже фольклорної образності попередніх строф додається згадка про Фауста і «скупих богів», що налаштовує на значно глибше філософське переживання. Ось це авторське «знов молодість не буде», представлене в художньому обрамленні тексту, відчутно додає неоромантичній поезії «Чари ночі» тієї емоційної контрастності, що не раз сприймалася критиками як одна з визначальних ознак індивідуального стилю Олександра Олеся.

Звукова виразність поезії забезпечила їй популярність. Покладений на музику, вірш «Чари ночі» став відомим романсом.

Поцілунок (Ґустав Клімт, 1908)

Читацький практикум