Всі публікації щодо:
Історія літератури
Літературознавство

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - О. І. Борзенко - Ранок 2018

Реалістична українська проза

Матеріал цього розділу відкриває перед вами широкі можливості для усвідомлення основних рис української ментальності, її значення для самопізнання та успішної реалізації в сучасному суспільстві, важливість правильності життєвого вибору для становлення й ствердження людини.

Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу набути та виявити такі компетенції:

♦ літературну — уміння характеризувати суспільно- культурні умови розвитку літератури 1870—1890 рр., розповідати про життя і творчість І. Нечуя- Левицького, Панаса Мирного; визначати жанри творів „Кайдашева сім'я“, „Хіба ревуть воли, як ясла повні?“; коментувати проблематику творів; характеризувати образи-персонажі, засоби їх зображення;

♦ ключові — уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями твору; висловлювати власну думку про українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику; застосовувати набуті знання для порівняння творів української та зарубіжної літератур; зіставляти специфіку розкриття теми в різних видах мистецтва; визначати роль і місце української літератури у світовому контексті.

У творах реалізму увага приділяється соціальним темам, а коло основних проблем і конфліктів визначається взаємозв'язками між людиною і суспільством. Перевага надається типовим характерам, у яких повно і правдоподібно відображені риси суспільного життя.

Серед всесвітньо відомих реалістів вирізняються Ч. Діккенс, В. Теккерей, О. де Бальзак, Ґ. Флобер. В українській літературі визнаними майстрами реалістичного слова є І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий.

Реалізм — це літературний і мистецький напрям другої половини XIX століття з яскраво вираженою настановою на правдиве й точне відображення дійсності у її типових проявах

До основних ознак реалістичного твору належать:

♦ зображення типових явищ дійсності;

♦ увага до громадських процесів та соціальних суперечностей;

♦ змалювання звичайних людей у їхньому повсякденні;

♦ залежність внутрішнього світу героїв від суспільних обставин;

♦ психологічна та соціальна достовірність людських характерів;

♦ точність у відтворенні побутових деталей.

В останній чверті XIX століття в реалістичній літературі сформувалась нова течія — натуралізм (від лат. naturalis — природний). Прибічники натуралізму були переконані, що людина не несе повної відповідальності за власне життя, оскільки воно зумовлене спадковістю, інстинктами, соціальним і побутовим оточенням. У своїх художніх пошуках вони прагнули до максимально відстороненого, майже „протокольного“ відображення життєвих процесів.

Найбільш послідовно натуралізм виявився у творчості відомого французького письменника Е. Золя. Окремі риси натуралізму наявні у творах українських авторів Панаса Мирного та І. Франка.

Чарлз Діккенс

Вільям Теккерей

Оноре де Бальзак

Гюстав Флобер

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Дайте короткі відповіді на запитання.

♦ Коли в літературі утвердився реалізм?

♦ До яких тем зверталися реалісти?

♦ Як реалісти осмислювали вплив соціальних обставин на формування особистості людини?

♦ Яких найвідоміших західноєвропейських реалістів ви знаєте?

♦ Які автори представляють український реалізм?

♦ У чому своєрідність натуралізму?

♦ Творам яких українських письменників притаманні риси натуралізму?

2. У зручній для вас формі занотуйте в зошиті ознаки реалізму.

Еміль Золя

ПОЛЮБИТИ „НАЙМЕНШОГО БРАТА“

У другій половині XIX століття наша література сприяла вирішенню важливого завдання, проголошеного геніальним Т. Шевченком. Його послання „І мертвим, і живим...“ із закликом подолати суспільне роз'єднання й полюбити „найменшого брата“ стало ідейним орієнтиром для українських письменників-реалістів.

Не дивно, що на той час теми з народного життя посіли провідні позиції. Література глибоко і всебічно вивчала сільський побут, розкривала взаємини селян з іншими верствами суспільства, осмислювала відносини інтелігенції й народу.

Особливе зацікавлення українських письменників викликали зміни в селянському середовищі, зумовлені скасуванням кріпацтва. Літератори досліджували суспільні процеси, від яких залежали психологія, мораль, побут і майновий стан українського селянства в нових умовах.

Вони висвітлювали ті проблеми, що найдужче хвилювали простих людей.

До найбільш гострих належала масштабна проблема „селянин і земля“. Її осмислювали часто й по-різному: у зв'язках із хліборобською працею та достатком, як запоруку бажаного соціального статусу та життєвих перспектив і навіть як основне джерело розбрату між членами однієї родини.

Із цією проблемою тісно поєднувалася інша, що стосувалася наслідків кріпацтва. Письменники-реалісти помітили, що навіть після селянської реформи суспільству ще довго довелось боротися з руйнівними впливами панщини на людську психіку й мораль.

Вечір в Україні [Костянтин Крижицький, 1901)

На заробітки (Микола Кузнецов, 1882)

У зв'язку із цим автори нерідко зверталися до художнього осягнення традиційної проблеми батьків і дітей, зокрема вказували на суттєву розбіжність між поколіннями, сформованими за часів кріпацтва та в по- реформені роки. Важливе питання людини і влади дозволяло краще висвітлити деякі суперечливі моменти сільського життя, тож і воно належало до кола основних літературних пошуків.

Майже всі українські письменники-реалісти тією чи іншою мірою торкалися національного питання: розкривали особливості національного характеру, увиразнювали специфіку українського гумору, відтворювали народні уявлення і стереотипи, значну увагу звертали на побутові й етнографічні деталі.

Коментар фахівця

Народ, праця на його користь, досліди над його життям і слугування його інтересам — усе голосніше бринять в українському письменстві; елемент протесту проти всякого поневолення стає могутнім окликом літератури й надає їй, поруч із художньою вартістю, ще й величезної громадської ваги й інтересу. Репресії стали тут замість того маяка, що не підпускав українських діячів до рифів та мілизни офіціальщини й направляв письменство на вільні й широкі простори протесту проти поневолення.

С. Єфремов, історик літератури

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Яка тема була провідною у творчості українських письменників другої половини XX ст.?

2. Які проблеми найбільше цікавили українських письменників-реалістів?

3. Що, на думку історика літератури С. Ефремова, надає українській реалістичній літературі „величезної громадської ваги й інтересу“?

4. На с. 13, 14 і в електронному додатку до підручника подані репродукції картин відомих художників-реалістів. Визначте, які ознаки реалізму як мистецького напряму наявні у представлених творах образотворчого мистецтва.

Готуємося до ЗНО

Опрацювавши статті на с. 12—14, у зручній для вас формі (тексту, плану, схеми, таблиці) занотуйте в зошиті для підготовки до ЗНО матеріал до тем „Реалізм, його основні ознаки“, „Особливості українського реалізму другої половини XIX століття: теми, проблеми“.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.