Всі публікації щодо:
Франко Іван

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля - Педагогічна думка 2018

Поема Мойсей - ІВАН ФРАНКО - ТИТАН ДУХУ I ДУМКИ

Поема „Мойсей“ — це „другий „Заповіт“ української літератури... Твір Франка наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій поемі, не поза ними.

Ю. Шерех (Шевельов)

У 1905 році під враженням скульптури „Мойсей“ Мікеланджело Буонарроті І. Франко пише однойменну філософську поему.

У цьому творі він окреслює низку важливих проблем: взаємини вождя і народу, конкретної особистості та нації; пошук „обітованої землі“ для щасливого життя нації; роль проводирів від народу, здатних привести народ до очікуваної волі.

У поемі йдеться про долю українського народу, його минуле і майбутнє, історичне призначення та місце серед інших народів.

Поетові важливо було донести до читача головну думку твору: визволення українського народу з-під колоніального гніту.

Композиційно поема складається з прологу і двадцяти пісень. Розпочинається вона прологом — зверненням до народу: „Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу...“

У цих рядках ідеться про песимізм, зневіру, що панували в українському суспільстві на межі XIX—XX ст. Вони були зумовлені як невизнанням самої нації, народу, його мови, так і відсутністю національно свідомого проводиря, який узяв би на себе відповідальність і сміливість здобути омріяну волю й незалежність.

Потреба суспільства в лідері, який вірою і правдою служитиме кожному з його членів, завжди висока, а в часи поневірянь і розпачу вона стає особливо гострою. Автор не вірить, що українському народові „на таблицях залізних записано в сусідів бути гноєм“. Він розмірковує про кількість втрат, яких зазнав народ, здобуваючи свою незалежність:

Невже задарма стільки серць горіло

До тебе найсвятішою любов’ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров’ю Твоїх борців? Йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров’ю?

Мікеланджело Буонарроті. „Мойсей“ (1513—1515)

Саме ці роздуми про подвиги і страждання багатьох поколінь українців мотивували поета звернутися до своїх співвітчизників, аби вони замислилися над долею тих, хто, ризикуючи власним життям, здобував у боротьбі свободу й щастя іншим:

О, якби пісню вдать палку, вітхненну,

Що міліони порива з собою,

Окрилює, веде на путь спасенну!

Умовно пролог поділяється на дві частини:

— у першій (завдяки використанню риторичних запитань) переважають сумніви щодо можливості українського народу стати самостійним, вільним і об’єднаним;

— у другій частині з’являється віра в спроможність народу віднайти себе:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі.

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

У поемі діють: ліричний герой, пророк Мойсей, новий поводир Єгошуа, Єгова (Бог), Авірон та Датан — супротивники Мойсея, єврейський народ, Азазель (демон пустелі).

У першій пісні йдеться про те, як сорок років єврейський народ під проводом Мойсея шукав землю обітовану. Зневірившись у своєму лідері, втративши оптимізм і терпіння, перебуваючи під впливом Датана й Авірона, люди виганяють сивочолого пророка з табору.

І зневірився люд, і сказав:

„Набрехали пророки!

У пустині нам жить і вмирать!

Чого ще ждать? І доки?“

Друга пісня розкриває образ Мойсея. Пророк постає перед читачами невтомним трудівником, який „один з-поміж сеї юрби У шатрі не дрімає І на крилах думок і журби Поза гори літає“. Мойсей, „дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок“, свідомо взяв на себе важку ношу — допомогти людям. І, незважаючи на численні перешкоди, образливі слова, фізичні страждання, жодної хвилини не пошкодував про свій вибір.

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Завдяки йому, „душі їх душі“, народ вирвався з рабської неволі, отримав шанс знайти для себе і своїх нащадків землю обітовану. Але втома, зневіра, розпач, незадоволення призвели до того, що народ перестав вірити пророкові.

Поль Гюстав Доре. Мойсей зі скрижалями Завіту (1865)

Та тепер його голос зомлів

І погасло вітхніння,

І не слухає вже його слів

Молоде покоління.

Це покоління мало інші цінності, інших лідерів — Авірона й Датана.

На заклики Мойсея продовжити пошуки нової землі, люди втомлено відповідали: „Нам і тут непогано“.

На загальних зборах Датан — „лихий демон громади“ — звинувачує Мойсея й підбурює народ вигнати пророка: „Най опльований буде всіма І побитий камінням“.

Десята пісня звучить як гімн патріотизму, любові до малої і великої батьківщини. Не розрізняти себе зі своєю землею, ідентифікувати себе як частину нації, народу, його історії та культури — ось провідна думка цієї структурної одиниці поеми.

О Ізраїлю! Якби ти знав,

Чого в серці тім повно!

Якби знав, як люблю я тебе!

Як люблю невимовно!

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава,

В тобі дух мій, будуще моє,

І краса, і держава.

Тринадцята пісня відтворює діалог Мойсея з Азазелем. Темний демон пустелі змушує пророка засумніватися в доцільності вибору ним шляху поводиря народу. Переконливі аргументи Азазеля позбавляють Мойсея впевненості, чи справді він служив своєму народові, чи не варто було залишатися в Єгипті, та й чи існує взагалі ця земля обітована.

На похід той нещасний,

Був не з жадних горючих купин,

А твій внутрішній, власний?

Адже пристрасть засліплює зір,

А бажання — се ж чари,

Плодить оку і світ, і богів,

Як пустиннії мари.

Закінчується поема гнівом Єгови, бо той, хто життя присвятив людям, не має права виявляти слабкодухість, він постійно має бути в авангарді руху.

Сумніваєшся? Віри не ймеш?

О, ймеш віру, я знаю!

Се той рай, що жде плем’я твоє

У обіцянім краю!

У своїй поемі Франко показав, що вождь не може мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху. Трагедія Мойсея як пророка, на думку поета, у конфлікті з народом, невмінні переконати й довести справу до логічного завершення.

Довідник читача

Філософська лірика — поезія, спрямована на філософське осмислення світу, людини, в образно-емоційній формі передає роздуми автора, ліричного героя про важливі питання сенсу життя — добро, зло, кохання, зраду, вічність, патріотизм, свободу особистості, неповторність духовного світу тощо.

В українській літературі кращі зразки філософської лірики належать Григорію Сковороді.

Філософська поезія, як утілення особливого сприйняття світу, не дає готових відповідей на запитання, вона спонукає читача замислитися і шляхом самопізнання знайти своє рішення, свою відповідь.

Терцина — строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, у якій середній рядок римується з крайнім — першим і третім — у наступній строфі (аба бвб вгв гдг тощо), завершуючись окремим рядком, римованим із другим рядком попередньої строфи.

Терциною називають також окремий ліричний твір, наприклад, „Терцина“ Б. Лепкого, фрагмент твору — вступ до поеми „Мойсей“ І. Франка.

Пройшло понад п’ять століть відтоді, як Мікеланджело створив свого „Мойсея“. Багато митців, учених робили спроби інтерпретувати осмислений великим скульптором біблійний образ, проте й досі не існує єдиного його потрактування.

Запитання і завдання

1. Які емоції викликало у вас знайомство з поемою „Мойсей“?

2. Які запитання до автора, героїв твору, до себе з’явилися?

3. Якими думками пройнятий вступ до поеми?

4. Для чого пророк нагадує своєму народові про рабське минуле і Божий задум? Чим він керується у своїх діях?

5. У поемі є притча про терен. Кого символізує ця рослина? З якою метою автор звернувся до образу терну?

6. Чи переконливо звучать у тексті слова, що шлях поступу завжди тяжкий і дається дорогою ціною?

7. Які риси характеру притаманні Мойсею? Чим приваблює цей образ?

8. Які засоби художньої виразності допомагають автору розкрити образ Мойсея?

9. У чому історична доля українського народу схожа з долею єврейського народу?

10. Прокоментуйте слова з тексту поеми:

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

11. Прокоментуйте слова біблійного пророка і зіставте їх зі словами І. Франка, зверненими до українського народу.

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава,

В тобі дух мій, будуще моє,

І краса, і держава.

Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав

У незламнім завзяттю,—

Підеш ти у мандрівку століть

З мого духу печаттю.

Культурно-мистецький контекст

„...Першою українською оперою нового тисячоліття став „Мойсей“ Мирослава Скорика (2001) [...].








На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.