Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло
Українська література 10 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля - Педагогічна думка 2018
Тіні забутих предків - проникнення в дух часу й народу - МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ - МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА
Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» має зміст, що не піддається однозначному тлумаченню. «Тіні забутих предків» — багатопланові, поліфонічні, у них важко визначити якусь домінантну ідею. Вони потребують естетично чутливого реципієнта, який зможе усвідомити семантизуюче, когнітивне і смислове розуміння тексту.
С. Жила
Читацькі діалоги
Для розуміння змісту повісті «Тіні забутих предків» слід пам’ятати, що Михайло Коцюбинський у своїй творчості спирався на фольклорні джерела. Одне з них — українська міфологія, у якій поєднуються християнські релігійні уявлення з язичницькими віруваннями, присутні взаємопереплетення елементів анімізму, фетишизму й тотемізму.
5 Згідно з тлумачними словниками, слово «космос» у перекладі з грецької мови означає порядок, стрункість. Під словом «космос» давньогрецькі філософи розуміли весь Всесвіт, при цьому розглядали його як упорядковану систему, яка, на противагу хаосу й безладу, відрізнялася гармонією.
Історія написання. Перед початком роботи над твором Коцюбинський двічі приїздив у Карпати, щоб краще пізнати життя людей цього краю. У чарівні гори його запросив Володимир Гнатюк, відомий етнограф і фольклорист. Улітку 1911 р. письменник удруге відвідує Гуцульщину, піднімається в гори до пастухів, вивчає життя селян. В основу повісті були покладені спостереження і враження від побаченого й почутого, а також «Етнографічні збірники» і «Матеріали до гуцульської демонології» А. Онищука, п’ятитомне дослідження В. Шухевича «Гуцульщина» та фольклорні збірники В. Гнатюка.
Назва твору письменникові далася не відразу: «В зелених горах», згодом: «Тіні минулого», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Подих віків», «Голоси передвічні», «Спадок віків», «Дар предків забутих»... І нарешті — «Тіні забутих предків», що містить натяк на загадковість, казковість і подих віків.
М. Коцюбинський — художник-психолог, який прагне зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим вона живе й на що сподівається. Саме психіка людини, особливості духовного світу цікавлять письменника насамперед: звідки з’являються фантастичні уявлення, що своїм корінням сягають вірувань далеких предків? Як вони зберігаються протягом усього життя? На ці запитання письменник намагається дати відповідь уже на перших сторінках твору, зокрема показуючи формування характеру головного героя Івана Палійчука, його світосприйняття. Одухотворення природи ніби розгортає зміст заспіву твору: «Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна».
Як і в трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта», є в повісті роди, що ворогують, світле й чисте кохання, трагічна смерть. Однак, на відміну від англійського драматурга, змальовуючи непереборну силу кохання, М. Коцюбинський шукає його джерела в таїнстві природи, життя, людської душі, яка зберігає у своїх глибинах віковічний досвід предків.
Образи повісті. Герої повісті — Іван та Марічка, діти ворогуючих родів Гутенюків і Палійчуків, кохають один одного щиро, легко та невимушено. Обоє наділені поетичними рисами характеру. Світ гір, лісів, річок для них зрозумілий і близький, бо він ґрунтується на гармонії, якої бракує людському суспільству. Саме природа стає не тільки тлом, на якому розвивається кохання Івана й Марічки, а й джерелом, яке породило це кохання. Вони обоє розуміли природу, сприймали як живу істоту, навіть чули її подих. Любити для Марічки й Івана — значить поєднати серця, душі, думки в одне ціле, злитися зі світом природи.
Костянтин Маковський. «Ромео і Джульєтта» (1890)
Іван був дев’ятнадцятою дитиною в сім’ї Палійчуків. Уже на початку повісті автор підкреслює незвичайність свого головного героя: «Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не «сокотилася» баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки, і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня».
У сім років він умів уже знаходити цілюще зілля, розумів, про що співають птахи, знав про арідника (злого духа), що в лісах повно лісовиків і блукає чугайстер, живе голос сокири, у скелях ховається щезник, а в річках живуть русалки. Весь світ був наповнений чудесами й казковими істотами, яких Іван «бачив на власні очі».
Підрісши, Іван став гарним парубком: «стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». Він уже господар, «ґазда»: знає, як доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів.
Юнак здатний на велике почуття, щирий і відданий у коханні. Та чи пронесе протягом свого життя це почуття Іван?
Марічка на початку повісті — маленька дівчинка, що ласкою та добротою розтопила лід ворожості в серці малого Іванка. Діти потоваришували, а згодом і покохали одне одного. Дівчина мала таку ж поетичну душу, як і Іван. Усе, що вона бачила, про що чула від коханого чи від людей, виливалося в пісню.
Після загибелі Марічки Іван пішов із села. Повернувшись додому через шість років, він одружився з Палагною, бо «треба ж було ґаздувати». Палагна була повною протилежністю Марічки: горда, пихата, зарозуміла, «здорова дівка з грубим голосом й воластою шиєю».
Сімейне життя не склалося. Та й не могло скластися у цих таких різних людей. Зрештою Палагна стає коханкою мольфара Юри. Іван, як і в дитинстві, залишається сам на сам у своєму світі, серед своїх думок і почуттів. І немає жодної людини поруч, щоб сприйняла та зрозуміла його сум та тугу.
Олена Кульчицька. Ілюстрація до твору «Тіні забутих предків» (1929)
Показуючи поступові зміни психологічного стану героя, автор змальовує втрату ним відчуття реальності. Його манили гори й поклик Марічки. Голос, у якому був «поклик кохання і муки», — це останнє, що він чув у своєму земному житті.
Майстерно й психологічно тонко описує М. Коцюбинський і жагу почуттів Палагни та Юри. їхні стосунки чимось схожі на змагання пристрасті й гордості, втішеного самолюбства й фізіології. Образ мольфара набуває гіпертрофованих фантастичних рис. Він здатний керувати хмарами, впливає на життя та людей: «Був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я худоби й людини, його боялись, але потребували всі».
М. Коцюбинський розкриває особливості ментальності українського народу, схильність його оживлювати все навкруги себе, намагання естетизувати навколишнє. Світ повісті «Тіні забутих предків» цілком заселений істотами традиційної української міфології, які живуть поряд з людьми, втручаються в їхнє життя. Це нявки, злий арідник, щезник, лісовик, добрий чугайстер.
Довідник читача
Метафора належить до основних тропів поетичного мовлення, що побудований за принципом подібності й слугує одним із засобів посилення образності й виразності мови. Будь-яка метафора є переносно вжитим словом, що виступає засобом образної художньої характеристики.
Метафори Коцюбинського поєднують ознаки досить віддалені: рух і колір, відчутна музичність барв, зорового вираження набувають звуки, а слово стає образом. Маленький Іван ловить «химерну мелодію пісні, що вилась, тріпала крильцями і не давалась». Мороз блискає «срібним мечем, потинаючи звуки в повітрі». Іван чує, як «затоплював гори глухий гомін ріки, а з нього капав час од часу прозорий дзвін колокільця». Привертають увагу лексичні сполуки, у яких змістові ознаки слів характеризуються несумісністю, наприклад: «Кипів холодний Черемош». Такі метафори оксюморонного типу у М. Коцюбинського завжди вмотивовані за змістом та емоційно. Малий Іван «німо кричав од холодного жаху», а саме так і кричать у страшному сні. Він слухає «дзвінку тишу», яка для нього в горах справді дзвенить «хвоєю смерек», «шумом ріки», «оксамитовим гулом грому». І здається, що навіть сонце, яке «налляло золотом... долину, зазеленило трави», теж її напоює звуками.
У повісті великого значення в організації метафоричного контексту набуває принцип контрасту. Контраст барв містить у собі оцінно-психологічні моменти, пов’язані з усталеною в мові символікою: «чорні смерекові ліси» і «ясна зелень царинок» як змагання темного і світлого в житті. Так само, як і контрасти, посилюють динаміку, драматизм оповіді численні метафори, побудовані на дієсловах руху. Обличчя гір робиться «рухливим» від гри світлотіні. В уяві Івана міняються гори — вони теж рухаються, ростуть. Іван
рухається, підіймаючись угору, а в зображенні — рухаються гори, бо чим вище він підіймається, тим ширшає обрій навколо: «За плечима в Івана росли вже гори і голубіли удалині. [...] розросталось небо». Далекі гори одкривали один за одним свої верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. [...] колола землю та небо гострим шпилем Говерла, і Чорногора важким своїм тілом давила її. [...] блакитне море збурених гір обляло Івана широким колом, і здавалось, що ті безконечні сині вали таки ідуть на нього, готові впасти до ніг».
Запитання і завдання
1. Поміркуйте: чи відповідають складному духовному життю і настроям героїв метафоричність зображення дійсності, відчутно рухомі, постійно мінливі картини природи?
2. Наведіть 2-3 приклади з твору, які свідчать, що після смерті Марічки Іван утратив сенс життя.
3. Проаналізуйте розмову Івана з нявкою. Чи є в ній деталі, які вказують на неминучість трагедії?
4. Як проявляється благородство Івана у ставленні до нявки?
5. Чому гине Іван? Чи був він щасливим в останні хвилини свого життя? Чи сприймається його загибель як трагедія?
6. Назвіть основні проблеми, порушені М. Коцюбинським у повісті «Тіні забутих предків». Які з них хвилюють вас найбільше? Чому? Який шлях їх розв’язання ви бачите?
Культурно-мистецький контекст
Нам треба стояти... ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації.
І. Труш
Іван Труш — майстер пейзажу й портретист, мистецький критик й організатор мистецького життя в Галичині, один із найвизначніших українських митців-імпресіоністів. Його називали поетом кольору й сонця.
Прагнення змалювати культуру й побут карпатського краю, багатого традиціями й фольклором, овіяного народними легендами та переказами, спонукало художника до мандрівок Гуцульщиною. Художнику вдалося створити узагальнений, оспіваний у поетичних метафорах образ України. Найулюбленішими героями Івана Труша були трембітарі.
Іван Труш. «Трембітарі» (1905)
Незвичайний і різноманітний світ гуцульського краю, відтворений на сторінках «Тіней забутих предків» Коцюбинського, уразив геніального кінорежисера Сергія Параджанова (Саркіс Параджанян), який давно мріяв створити фільм про поетичну талановиту душу українського народу: «Ми хотіли зробити фільм про вільну людину, про серце, яке хоче вирватися, звільнитися від побуту, від дрібних пристрастей і навичок... Ми відкривали для себе Карпати не як етнографічний матеріал. Любов, відчай, самотність, смерть — ось фрески з життя людини, які ми створили»
У 1964 р. Параджанов екранізував повість. «Це було не просто свято українського мистецтва. Це було свято української душі. Підтвердження того, що Україна може стати естетичною і духовною величиною в світі», — писав Іван Дзюба про стрічку Параджанова.
Фільм став знаковим для дисидентського руху. Під час прем’єри в 1965 р. шістдесятники Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл виступили з різкою критикою арештів серед інтелігенції, за що зазнали гонінь з боку влади. Сам Параджанов був переслідуваний і заарештований, а після звільнення йому заборонили жити в Україні.
Кінострічка здобула всесвітнє визнання: близько 150 призів, медалей та інших нагород (39 міжнародних відзнак, 28 призів на кінофестивалях, із них — 24 гран-прі) у 21 країні. С. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.
На Заході фільм демонструвався під назвою «Вогняні коні». У польському журналі «Екгап» (1966 р.) було видрукувано: «Поетична повість на межі реальності й казки, дійсності й уяви, достовірності та фантазії».
Довідник читача
Художній образ — узагальнена картина людського життя та навколишнього світу (людина, природа, предмет, подія, явище), втілена в індивідуальну мистецьку форму творчою уявою художника.
За способом творення й сприймання розрізняють: зорові, слухові, дотикові, смакові, запахові образи.
Новела — різновид оповідання, невеликий за обсягом розповідний твір про якусь незвичайну життєву подію з напруженим сюжетом, яскраво ви- мальованою дією і несподіваним фіналом.
Художній метод — сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва.
Літературний напрям — конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період.
Пейзаж (фр. paysage від pays — країна, місцевість) — один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу. Існують статичні пейзажі (спокійне, врівноважене зображення природи), динамічні (під час вирування стихійних сил). Пейзажі за тематикою поділяються на: степовий, лісовий, мариністичний (опис моря), урбаністичний (опис міста), індустріальний (опис заводів, домен, шахт). Залежно від напряму, до якого належить твір, пейзажі бувають класицистичні, сентиментальні, романтичні, реалістичні, імпресіоністичні та інші.
Запитання і завдання
1. Охарактеризуйте відтворене М. Коцюбинським світосприймання гуцулів.
2. Що дає людині зв’язок із природою? Чи кожна людина здатна по-справжньому захоплюватися її красою?
3. Хто з героїв повісті «Тіні забутих предків» відчуває найбільш органічну єдність із природою? Які прагнення породжувало усвідомлення такої єдності з навколишнім світом?
4. Перегляньте фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків». Що справило сильніше враження — літературний твір чи його екранізація? Чи зумів режисер передати колорит Карпат і мешканців краю?
5. Літературу називають людинознавством. Що нового про людину ви дізналися з творів М. Коцюбинського?
6. Які ідеї хотів донести до читача письменник своїми творами? Наскільки близькі вони вам?
7. Випишіть 10—12 слів (фраз) із новели «Intermezzo» і повісті «Тіні забутих предків», які вважаєте важливими для осягнення їх змісту. Свій вибір аргументуйте.
8. Чи змінилися ви як читач у процесі вивчення творчості М. Коцюбинського? У чому? Якими новими знаннями й уміннями оволоділи?
9. Як вплинуло вивчене на ваше сприйняття й розуміння себе, людей, світу?
10. Над якими питаннями автор та його герої змусили вас задуматися? Озвучте два-три з них. Чи знайшли ви відповідь на свої запитання?
11. Проблемно-пошукова робота за підручником та Інтернет-ресурсами. Об’єднайтесь у групи. Прочитайте спогади про М. Коцюбинського. Порівняйте словесний опис зовнішності письменника з образотворчим портретом (М. Жук. Портрет М. Коцюбинського). Наскільки точно вдалося художникові відтворити характер М. Коцюбинського? Своє твердження обґрунтуйте.
12. Розгляньте картину представника українського імпресіонізму М. Бурачека «На Поліссі. Вечір». Якими мотивами вона співзвучна з новелою «Intermezzo»? Якби вам запропонували створити серію картин за новелою «Intermezzo», яку кольорову гаму ви використали б? Передайте словесно чи в кольорі загальний настрій новели.
Михайло Жук. Портрет Михайла Коцюбинського (1907).
Микола Бурачек. «На Поліссі. Вечір» (1910)