Всі публікації щодо:
Стефаник Василь

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля - Педагогічна думка 2018

Експресіонізм новели В. Стефаника Камінний хрест - ВАСИЛЬ СТЕФАНИК - МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА

Життєва основа твору. Поштовхом до написання новели «Камінний хрест» (1899) послужив від’їзд до Канади русівсько- го бідняка Стефана Дідуха. В одному з листів В. Стефаника (9 лютого 1935 р.) до М. Гавенчука, онука героя новели, розкривається причина написання цього твору: «Вашого діда по матері, Стефана Дідуха, я добре нагадую, як чоловіка, котрий мав на мене молодого прегарний вплив. Він був дуже розумний, спокійний та інтересувався громадськими справами та перший заклав читальню в Русові... Зі своїми дітьми і внуками він і багато інших покинув рідну землю.... Зараз по їх від’їзді я написав «Камінний хрест», де є дослівні думки Вашого небіжчика діда, майже повністю наведені. Це, так би сказати, мій довг, сплачений Вашому дідові в українській літературі, він же, Ваш дідусь, мав у молодості великий вплив на мене, і цей довг я заплатив після своєї найліпшої змоги».

Зміст твору не вичерпується документальною розповіддю про Івана Дідуха. Ця новела — художнє узагальнення багатьох життєвих спостережень і роздумів автора про трудову еміграцію; це відгук письменника на масове переселення українців із Галичини до Америки наприкінці XIX ст.

Ще в студентські роки В. Стефаник став свідком першої хвилі української еміграції. На Краківському вокзалі він бачив заплакані дитячі очі, чув захриплі від голосінь і зойків голоси матерів. «Виджу їх як дубів, тих мужиків, що їх вода підмиває, корінь підмулює, виджу, як хитаються, як падуть, як їх пхають на залізниці... Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку», — писав він у 1899 р. у листі до О. Кобилянської.

Розпачливе волання тисяч обездолених душ гнітило серце письменника, щоб згодом вилитись слізьми у новелу «Камінний хрест», що й нині хвилює читачів драмою людської душі.

Тема новели — трудова еміграція галицького селянства на межі XIX—XX ст. Тяжке економічне становище змушувало селян Буковини, Галичини й Закарпаття шукати кращої долі за кордоном. Вони виїжджали до Росії, Німеччини, СІНА, Бразилії, Канади на заробітки або ж на постійне проживання. Проте й на чужині їх чекала нелегка доля.

Тема трудової еміграції знайшла художнє відображення у фольклорі та творчості багатьох українських письменників, зокрема у поетичному циклі І. Франка «До Бразилії».

Головна думка — єдність селянина з рідною землею та трагізм вимушеної еміграції.

Герої твору — селянин Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум Михайло, односельці.

Сюжет і композиція. Новела складається із семи розділів. Твір не має яскраво вираженого сюжету: селянин Іван Дідух на вмовляння дітей і дружини покидає рідну землю в пошуках кращого життя в Канаді.

Читацькі діалоги

Неповторність літературного феномена В. Стефаника полягає в тому, що він, ототожнюючи себе зі своїми героями, показав їх не лише у винятковій екстремальній ситуації, а й у ситуації хронічного соціального зубожіння, максимально розкриваючи при цьому зболену душу селянина, який тривалий час перебуває на межі життя та смерті. Ось чому дії деяких його героїв шокують читача, але автор намагався у такий спосіб максимально передати їхню внутрішню напругу. Глибоко усвідомити ідейно-художній зміст новели В. Стефаника «Камінний хрест» вам допоможе зразок її розгляду в контексті естетики експресіонізму.

І розділ «Був Іван дивний і з натурою, і з роботою».

Перший розділ — це експозиція, яка знайомить з долею головного героя. Автор відразу вводить читача у хід подій, показуючи героя в ситуації тяжкої нужденної праці. Від часу повернення з війська Іван Дідух важко працює на своїй нивці, що простяглася на горбі «найвищому і найгіршому над усе сільське поле». В. Стефаник використовує вражаючі, короткі художні деталі, які викликають в уяві цілу картину нужденного життя Івана. Наприклад, штрихом до портретної характеристики героя — «ліва рука Івана обвивалася сітею синіх жил, як ланцюгом із синьої сталі» — письменник вказує на фізичне виснаження Івана. Правда про селянську долю передається за допомогою конкретних подробиць, які динамічно-експресивно відтворюють неймовірно тяжку працю героя — Іван, лишаючи «за собою сліди коліс, копит і його широченних п’ят», підтягував воза з гноєм до крутого горба, а на горб виносив у мішку. За цими деталями ховається важливий для твору підтекст — Іван працював, як кінь, від того й сам став «конем» від нелюдської праці, яка все одно не могла забезпечити достойне життя його родини. Символічний зміст образу горба розкривається влучною авторською фразою — «той горб його переломив», за що й стали прозивати Івана в селі Переломаним. В. Стефаник використовує яскраве порівняння — «залягала тінь Іванова, як велетня, схиленого в поясі» — що посилює експресивність у творенні художнього образу селянина, який не зрікся бажання обробляти піщаний горб.

II розділ «Спросив Іван ціле село».

Іван усвідомлює, що назавжди покидає рідну землю, а тому прощається зі своєю хатою, з односельцями. Цей розділ — епізоди сповіді героя перед сусідами за своє тяжке життя. Велика туга лягла на його душу і йому здавалося, що він «каменів». Душевні страждання селянина асоціюються з символічним образом каменю. «Блимає той камінь блисками, відбитими від сходу і заходу сонця і кам’яними своїми очима глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив його від віків. Глядить з берега на воду, як на утрачене щастя. Отак Іван дивився на людей, як той камінь на воду». Автор використовує гіперболи і порівняння, які виразно характеризують збуджений психологічний стан героя. Душевна напруга Івана передається його «нервовою», динамічною реплікою: «Люди, такий туск, такий туск, що не памнєтаю, що си зо мнов робить!», що вказує на надзвичайну стислість зображення.

III розділ «Ця земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біди вітримати».

Іван переконаний, що треба творити щастя на прабатьківській землі. Емоційно-напруженими є роздуми Івана в епізоді, коли він наголошує на нерозважливості рішення їхати у далеку Канаду. Порівняння дороги на чужину з могилою, на яку показує Дідух, має глибокий підтекст — селянин заживо ховає себе й дружину в могилу, що свідчить про трагізм ситуації. Порівняння — «то підемо світами і розвіємося на старість, як лист по полі» — ще більше підсилює експресію картини. Лаконічність і місткість художнього вислову «А то ті, небого, в далеку могилу везу...» передає душевну драму пригніченого героя, який вважає, що чужа земля — «далека могила», невідомість і нова біда.

IV розділ «Аби-сте мені мого хреста ніколи не минули...»

Образ Івана Дідуха втілює народну мораль, його мудрість, сильну волю, терпіння, працелюбність. За традицією Іван ставить на пагорбі кам’яного хреста зі своїм іменем та іменем дружини, заживо ховаючи себе в могилу. Від’їзд на чужину розірвав у душі Дідуха зв’язок зі світом. Для відтворення найтонших, найскладніших почуттів душі головного героя В. Стефаник використовує монологи як один із найважливіших засобів індивідуалізації персонажа. Насамперед вони стосуються образу горба, на якому Іван встановив камінний хрест. Лексика емоційно забарвлена — «Коби-м міг, та й би-м го в пазуху сховав, та й взєв з собою у світ. Банно ми за найменшов крішков у селі, за найменшов дитинов, але за тим горбом таки ніколи не переданую». Кожне слово Івана — як важка сльоза, сповнена ніжної любові до рідної землі та нестерпного болю через необхідність розлуки з нею.

Страждання Івана асоціюються з чорною ріллею, що дрижить під сонцем. Метафора — «очі замиготіли великим жалем» — видимий вираз душевного болю героя.

Образ хреста символізує страдницьку долю селянина, який все життя неймовірно важко працював, але змушений покидати рідну землю заради кращого життя. У камінний хрест — символ тяжкого, чесного життя — Іван вкладає все найдорожче, всю свою душу.

Сучасний український скульптор В. Кравцевич створив композицію «Несіння хреста» (1991), яка відзначається виразністю силуету, чітким геометризмом, лаконічністю форми та глибоким розкриттям внутрішнього світу людини.

V розділ «Всякої бесіди було багато...»

Ефект багатоголосся досягається автором через «шум, гамір, і зойки, і жалісну веселість» усіх персонажів. Яскраві порівняння відтворюють передчуття розлуки з рідним краєм, передають почуття тривоги та відчаю персонажів: «Ідуть слова тих співанок, як жовте осіннє листя, що ним вітер гонить по замерзлій землі, а воно раз на раз не зупиняється на кожнім ярочку і дрожить подертими берегами, як перед смертю».

VI розділ «...Вже чєс відходити до колії»

Болісне прощання зі своїм селом і односельцями та сподівання на краще майбутнє супроводжується елементами ритуальної обрядовості похорону, що асоціюється з відходом у потойбічний світ. Дідухів ніби поховали заживо. Побачивши їх у новому одязі, сусіди збагнули, що Дідухів вже немає, лише їхні дуттті залишилися витати над камінним хрестом.

Символічний образ плачу передає співчуття односельців до від’їжджаючих: «Як входили назад до хати, то ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прорвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало...» За допомогою яскравих порівнянь новеліст посилює експресію картини.

Межу вже прожитого і майбутнього символізує поріг хати, який героям новели важко переступити.

Василь Кравцевич. «Несіння хреста» (бронза, 1992)

Танок Івана з дружиною вражає односельців. Метафора «задеревіли» посилює експресію епізоду. Всі засоби зображення підпорядковані прагненню автора показати почуття героїв у крайньому прояві.

VII розділ «Видиш, стара, наш хрестик?»

Образ Івана Дідуха максимально узагальнений. Найсуттєвіша особливість Стефаникової прози — здатність художньо узагальнювати, підносити проблеми селянина на рівень загальнолюдських.

Іван Дідух залишив на полі, рясно политому його потом, пам’ятник по собі й своїй дружині. Це підтримує віру селянина в те, що він не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю, пам’ять про нього залишиться на рідній землі. Камінний хрест переростає в образ-символ, що уособлює важку долю українського народу-трудівника. Це пам’ятник тисячам українців, які так і не повернулися на Батьківщину, не здобули омріяного щастя-долі в чужих краях. Трагедія Івана Дідуха — трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Хрест Івана Дідуха й донині височіє над Русовом.

Запитання і завдання

1. Що вам відомо зі шкільного курсу історії про переселення галицьких селян до Канади?

2. Хто такий Іван Дідух? Охарактеризуйте героя, його людські якості.

3. Чи можна цього селянина вважати сильною особистістю? Чому?

4. Які художні деталі свідчать про те, що його праця була неймовірно важкою?

5. Яке ідейне навантаження в новелі несе образ горба?

6. Чому Іван Дідух запросив односельців додому? Які почуття сповнювали його душу? Що спонукало чоловіка сповідуватися перед людьми?

7. Чому розлука Івана Дідуха із рідною землею така тяжка? Про що це свідчить?

8. Розкрийте символічність образу хреста в новелі В. Стефаника «Камінний хрест» і скульптурній композиції В. Кравцевича «Несіння хреста».

9. У чому полягає своєрідність індивідуального стилю В. Стефаника?

10. Випишіть декілька слів (фраз) із новели «Камінний хрест», які вважаєте важливими для осягнення її змісту. Свій вибір аргументуйте.

11. Подумайте, чому В. Стефаника називають Бетховеном української літератури. Підберіть аудіозапис композицій Л. ван Бетховена для музичного супроводу виразного читання вибраних епізодів із новели «Камінний хрест». Обґрунтуйте свій вибір.

12. Чи змінилися ви як читач у процесі вивчення творчості В. Стефаника? У чому? Якими новими знаннями й уміннями оволоділи?

13. Чи вплинуло вивчене на ваше сприйняття й розуміння себе, людей, світу?

14. Над якими питаннями ви замислилися, читаючи твори В. Стефаника? Чи знайшли ви відповідь на них?







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.