Всі публікації щодо:
Українка Леся

Українська література 10 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля - Педагогічна думка 2018

Світ поезії Лесі Українки - ЛЕСЯ УКРАЇНКА - ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМ

Вона... може виспівувати найтяжчі, розпучливі ридання і тим співом не будити в серцях розпуки та зневіри, бо у самої в душі горить могуче полум’я любові до людей, до рідного краю і широких людських ідеалів, ясніє сильна віра в кращу будущину.

І. Франко

Епоха Лесі Українки. «Вона жила і діяла... в епоху, що на місце невидимого Бога поставила релігію розуму... На місце великих пристрастей — поміркованість, упорядкованість. На місце віри, що рушає горами, — сліпе упокорення перед так званим бігом подій. В таку добу з’явилася в нас Леся Українка...

Письменниця, яку назвав І. Франко одиноким мужчиною серед поетів соборної України, лишилась сфінксом для покоління, для якого відвага, завзяття, воля — всі мужеські чесноти повинні були б стати конечними...

...Поетка рвалась із свого спокійного і урівноваженого середовища в ту повну поезії епоху, котру ми називаємо «темним Середньовіччям», або в часи античного світу...

Сенс мав для неї лише абстрактний, незалежний від конкретного змісту, від мети, від вихідної точки — великий порив душі до чину, до руху, до виявлення себе...

...Її поезія се був крик нової нації, що нарешті віднайшла в собі абсурдну, спонтанну волю до чину, ентузіазм morituri6 й фантастичну віру в велике чудо» (Д. Донцов).

Своєрідність поетичного світу Лесі Українки. Творчий ужинок Лесі Українки надзвичайно багатий: три поетичних збірки — «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), які вмістили половину набутку (144 поезії залишилися поза збірками); переклади з давньоіндійської, старогрецької, німецької, французької, італійської мов (165 поезій, драматична поема «Каїн» Дж. Байрона, трагедія «Макбет» В. Шекспіра); 6 легенд, 10 поем («Русалка», «Давня казка», «Віла-посестра», «Одно слово» та інші), 8 драматичних поем («Одержима», «Осіння казка», «В катакомбах», «Блакитна троянда» та інші); 63 прозові твори, зокрема й перекладні (оповідання, нариси, образки, казки); 11 літературно-критичних та публіцистичних статей; фольклорні записи; 773 листи.

Вражає жанрове розмаїття її творів. У поезії — філософська, пейзажна, громадянська, інтимна лірика: поетичні цикли, подорожні враження, віршовані листи, романси, легенди, сонети, апокрифи, колискові, веснянки, дитячі вірші, поезія в прозі, імпровізація, монологи, пастельні етюди тощо. У прозі — новели, оповідання, казки, повісті, нариси, образки, етюди. У драматургії — драматичні поеми, діалоги, фантастичні казки, драми, трагедії.

Збірку «На крилах пісень» названо найважливішим здобутком української літератури за 1893 р. У ній талант Лесі Українки «вперше широко і сміло розмахнув крилами власного лету» (І. Франко).

Збірка засвідчила, що українська поезія виходить за межі традиційних тем, жанрів, форм. Це була «інша» поезія, творчість європейського типу.

Уже в першій збірці голосно звучить мотив, що наскрізно проходить через усю творчість Лесі Українки, — мотив свободи. Теми свободи і боротьби, любові до рідного краю, роздуми про долю народу і його майбутнє, про завдання й обов’язки митця визначають головний пафос творчості, світ образів багатьох віршів.

Поетеса об’єднує поезії в цикли («Подорож до моря», «Сім струн», «Мелодії», «Пісні про волю»), небезпідставно вважаючи, що циклічність дає змогу найповніше реалізувати головну ідею.

6 Morituri (італ.) — той, хто йде на смерть.

Цикл поезій «Сльози-перли» викликав захоплення в I. Франка: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хорої дівчини».

Збірку «Думи і мрії» відкриває цикл «Мелодії», у якому Леся Українка постає тонким ліриком, чутливим до най- тонших порухів людської душі, і зрілим майстром, який у спромозі ці порухи відтворити.

Поетеса продовжує розробляти ще одну з наскрізних тем творчості: роль поетичного слова в боротьбі за національне і соціальне визволення і місце митця в цій боротьбі. Ця тема звучить у вірші «Слово, чому ти не твердая криця...», поемі «Давня казка».

Збірка «Відгуки» засвідчила освоєння Лесею Українкою світових тем і образів. Знову звучить тема боротьби за соціальне й національне визволення, а також тема мистецтва. Помітно посилюється епічне начало (поеми і балади «Віла-посестра», «Ізольда Білорука» та інші).

З особливою силою її талант проявився у доробку останніх років життя. Поеми «Русалка», «Самсон», «Місячна легенда», «Роберт Брюс, король шотландський», «Ізольда Білорука» та інші твори засвідчують обізнаність зі світовою класичною літературою, історією, зокрема творчістю Дж. Байрона, В. Скотта. Висока духовна культура письменниці заявлена у драматичних творах «Блакитна троянда», «У пущі», «Одержима», «Бояриня», «Кассандра», «Лісова пісня».

Найпотаємніші почуття, найтонші переживання передає Леся Українка в інтимній ліриці. Таких поезій небагато у творчому доробку поетеси, але кожна з них — поетичний шедевр («Хотіла б я тебе, мов плющ обняти...», «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами...», «Все, все покинуть, до тебе полинуть...», «Уста говорять: «Він навіки згинув...»). Перед читачем постає лірична героїня, душа якої сповнена чистого і світлого почуття любові, жертовності, а заразом і глибокої поваги до свого обранця і своїх почуттів.

Такою була й сама авторка у стосунках із С. Мержинським, біля ліжка якого провела дні і ночі, доглядаючи хворого, від якого одвернулися навіть рідні. Вона боролася за його життя, розуміючи приреченість коханого, вона провела його в останню путь. А свій біль і страждання вилила у віршах.

Олександр Мурашко. «Сонячні плями»

«Contra spem spero!»

Читацькі діалоги

Поезія «Contra spem spero!» давно стала хрестоматійною. її зміст — ясний і прозорий. Перед нами своєрідний підсумок рефлексій дев’ятнадцятирічної дівчини з приводу навіяних загостренням хвороби печалі, суму, тривоги, які посилювалися красою і буянням весняної природи.

Мужність і воля ліричної героїні викликають захоплення. Як і майстерність авторки у відтворенні її переживань. Це зриме втілення неоромантичного ідеалу поетеси — сильна вольова особистість.

Усе це відчуває і сприймає читач. Але виникають запитання. Чому Леся Українка назву поезії подає латиною? Мода (особливо, якщо згадати назви художніх полотен М. Коцюбинського «Intermezzo», «Fata morgana», О. Кобилянської «Valse melancolique» та інших).

Звичайно ж, ні. Молоде покоління кінця XIX ст. адресувало свої твори широкому загалу читачів, зокрема й інтелігенції, для якої латина була зрозумілою.

Але це лише частина відповіді. Для того, щоб осягнути талановитість Лесі Українки, її неймовірне чуття слова, спробуємо замінити вислів українським перекладом — «Без надії сподіваюсь». Вслухавшись у звучання фрази, розуміємо, що поданий латиною заголовок задає поезії чіткий карбований ритм, який знаходить продовження у перших словах самого вірша:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Отже, вони були — «жалі й голосіння»? Так, і це неминуче. Але лірична героїня не приймає перспективи «проплакати всю молодість». її відповідь, коротка й однозначна:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Наступні чотири строфи — підтвердження рішучості ліричної героїні. І тут уважний читач робить несподіване відкриття: у її сприйнятті нерозривно сплелися особисте і громадське. Підтвердженням цій тезі слугують образи, зміст яких вочевидь ширший за страждання і болі, породжені хворобою: «сумний переліг», «мороз», «кора льодовая, міцна», «довга темная нічка невидна». Лірична героїня прагне діяти: «крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, сіять барвисті квітки, камінь важкий підіймать».

Це емоційна настанова, у якій перешкоди сприймаються у формі яскравий зримих образів. Посилюючись від строфи до строфи, емоційна напруга сягає епогею у словах, які є логічним висновком усього сказаного:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Так думає і відчуває лірична героїня у хвилини болю. А ви?

Покладена на музику Я. Степовим поезія зазвучала гімном справжнім незламності й нескореності людини.

Запитання і завдання

1. Прочитайте чи прослухайте у виконанні професійних акторів поезію Лесі Українки «Contra sperm spero». Поділіться своїми враженням з однокласниками й однокласницями або членами родини.

2. Якою, на вашу думку, є лірична героїня вірша? Створіть її «емоційний портрет».

3. Знайдіть у вірші алегоричні образи і поясніть їхню роль.

4. Визначте роль антитези в композиції вірша «Contra spem spero!».

5. Поміркуйте, чому колір є «будівничим матеріалом для конструювання художнього образу поетеси»? Якою ви бачите кольорову гаму збірки «На крилах пісень»?

«Слово, чому ти не твердая криця...»

Тема митця, його покликання, ролі й значення художнього слова в житті окремої людини і всього суспільства займають особливе місце у творчості Лесі Українки. Слово — зброя, тверда криця, меч двосічний, слово, що має силу весняного грому, світить блискавицями, слово «палке», «вогнисте», «променисте» — характерні образи її громадянської лірики.

Поетеса звертається до питання суспільної відповідальності митця у поезії «Слово, чому ти не твердая криця...». Вірш багатий на алегорії, порівняння, епітети. Поетичне слово порівнюється то «з твердою крицею», то з «гострим мечем». Це могутня зброя, яку вона віддає на бій за волю «месникам дужим», як це робив колись її духовний батько Тарас Шевченко:

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Запитання і завдання

1. Сформулюйте 5—6 запитань до поезії (автора, ліричної героїні). Обговоріть їх у парі чи групі. Які запитання вам сподобалися? Чим саме? Чи врахуєте ви набутий досвід у майбутньому? Який саме?

2. Проаналізуйте поезію «Слово, чому ти не твердая криця...» самостійно.

«Мріє, не зрадь!»

Іван Франко вважав «Мріє, не зрадь!» «сповіддю Лесиного серця, його трепетом, гарячим признанням», у якому «горить могуче полум’я любові до людей, до рідного краю». Такі твори з’являються як результат довгої і напруженої внутрішньої роботи, пошуку відповіді на смисложиттєві питання про сутність і мету власного буття, підведення підсумків його цілком чи певного етапу. У будь-якому разі — це результат екзистенційного вибору.

Вірш сповнений щирістю виявів почуттів ліричної героїні, щемливою відвертістю. Вона готова іти до кінця. Зауважимо, що ця жертовність не є самозреченням, це результат свідомого вибору, «безсонних ночей». Емоційна наснаженість вірша реалізується в рядках, що звучать як афоризми:

Тільки — життя за життя!

Мріє, станься живою!

Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

Той не вмре, не здобувши нового добра.

Деякі рядки («я душею повстала сама проти себе») можна «прочитати» лише в контексті всієї творчості поетеси. У ранніх творах звучать мотиви болю, який породжує сльози (один із наскрізних образів). Однак пізніше Леся Українка змінить свою позицію («Що сльози там, де навіть крові мало?») І ось підсумок: повставши «сама проти себе», лірична героїня доходить висновку: «Тільки життя за життя!».

Запитання і завдання

1. Які емоції і почуття викликав у вас вірш?

2. Які запитання з’явилися після його прочитання (прослуховування)?

3. Якою постає перед читачем лірична героїня вірша? Опишіть її.

4. Який зміст вкладає поетеса у вислів «спалити кораблі»? З’ясуйте у довідниках, мережі Інтернет його походження.

5. Сформулюйте 2—3 питання до автора чи ліричної героїні. Задайте їх своєму сусідові/сусідці по парті чи обговоріть у групі. Які запитання вам сподобалися? Чим саме? Чи врахуєте ви набутий досвід у майбутньому? Який саме?

«Стояла я і слухала весну...»

Вірш «Стояла я і слухала весну...» із циклу «Мелодії» написаний у 1895 р. Твір сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. У дві строфи Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні.

Лірична героїня володіє прекрасним даром: умінням «слухати» саму себе і навколишній світ, спілкуватися з ним. Вона чує дзвінку й голосну пісню, закличну мову й потаємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, красу, радощі — все те, про що колись мріялося. Леся Українка любила весну як пору відродження, оновлення, надії. Героїня вірша тішиться весняним цвітінням, буянням, знаходить розраду й щастя в гармонії зі світом природи. Леся Українка віддає перевагу слуховим відчуттям (на лексичному рівні: слухала — співала — шепотіла), доводить своє авторське вміння малювати світ природи всіма засобами.

Поезія «Стояла я і слухала весну...» відзначається світлою ніжністю і грацією — прикметами творчої індивідуальності, визначеними Іваном Франком.

Запитання і завдання

1. Прокоментуйте ваші перші враження від прочитаної поезії. Що найбільше схвилювало і чому?

2. Визначте, яким є внутрішній стан ліричної героїні? Простежте, який образ є наскрізним у поезії і чому?

3. Визначте основні мотиви поезії.

4. До якого виду лірики можна її віднести?

Культурно-мистецький контекст

1. Послухайте запис пісень на слова Лесі Українки «Стояла я і слухала весну...» (музика К. Стеценка), «Не дивись на місяць весною...» (музика М. Лисенка).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.