Українська література 11 клас (рівень стандарту) - Олександр Авраменко 2019

Микола Хвильовий (1893-1933)
Проза 20-30-х років ХХ ст.
Прозове розмаїття

Всі публікації щодо:
Хвильовий Микола

Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) народився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянці, що на Харківщині (нині Сумська область) у родині вчителів. Батьки розлучилися, коли Миколі було десять років. Мати, залишившись з п'ятьма дітьми, учителювала.

Микола успадкував від батька невсипущий потяг до мандрів. Він залишив Богодухівську гімназію (у майбутньому довелося складати іспити екстерном) і почав шукати роботу. Працював писарем у поміщика в економії, мандрував по селах, підробляв на заводах, цегельнях і шахтах Донбасу. Потім помандрував на південь. Працював і вантажником, і різноробочим, і слюсарем. 1914 р. був мобілізований на фронти Першої світової війни: Галичина, Польща, Буковина, Румунія... М. Хвильовий характеризував цей період як час повного духовного занепаду. У кінці 1917 р., повернувшись після госпіталю додому, брав участь у боротьбі з Білою армією А. Денікіна.

1921 р. М. Хвильовий оселився в Харкові, одружився з Юлією Уманцевою, яка мала дочку Любу від першого шлюбу, прийняв її як рідну й з ніжністю називав Любистком.

Цього ж року з'явилися збірка поезій «Молодість» і поема «В електричний вік», 1922 р. — збірка «Досвітні симфонії». Ці видання ще не були художньо довершеними, тому й не стали помітним явищем у літературі.

З часом М. Хвильовий дедалі більше захоплюється прозовими жанрами, 1923 р. виходить у світ збірка новел та оповідань «Сині етюди», яка означила якісно новий етап у розвитку тогочасної української літератури, відкрила для неї нові естетичні горизонти. У новелах М. Хвильового виражальність відчутно переважала над зображальністю, це була проза музична, ритмізована, з потужним ліричним струменем. Роль сюжету в ранніх творах була не дуже значною, а композиція — хаотичною, проте вона врівноважувалася ритмічною організацією тексту, уведенням наскрізних лейтмотивів, виразних символічних деталей. Письменник був неперевершеним майстром у відтворенні безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через пейзажні деталі й ланцюг асоціацій. Своїм учителем М. Хвильовий вважав М. Коцюбинського. Справді, у прозовій творчості митця потужно відчувається імпресіоністична манера у творенні художньої дійсності.

М. Хвильовий з дружиною Ю. Уманцевою та пасербицею Любою

1925 р. М. Хвильовий разом з М. Яловим та Олесем Досвітнім створили літературну організацію ВАПЛІТЕ. У цей час була опублікована стаття «Про «сатану в бочці», або Про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», якою митець започаткував знамениту літературну дискусію 1925-1928 рр. Талант письменника притягував сучасників: до нього дослухалися, йому вірили. Під керівництвом М. Хвильового видавали часописи «Червоний шлях», «Вапліте». У розпалі літературної дискусії виходять друком цикли памфлетів1 «Камо грядеши», «Думки проти течії», стаття «Україна чи Малоросія?» та ін. Ці твори були спрямовані проти масовізму й «червоної просвіти» у літературі, проти провінційності й засилля графоманства. Звичайно ж, влада не могла не відреагувати на таке зухвальство: Й. Сталін у відкритому листі членам політбюро ЦК КП(б)У засудив позицію М. Хвильового й діяльність ваплітян. ВАПЛІТЕ була самоліквідована, і 1928 р. утворено «Пролітфронт».

1 Памфлет — публіцистичний твір сатиричного характеру, спрямований проти когось або чогось.

Голод 1932-1933 рр., масові репресії інтелігенції відкрили митцеві справжні наміри Сталіна та його прислужників. Тому М. Хвильовий висловив свій протест самогубством. Він зібрав у себе друзів, вийшов до сусідньої кімнати — і зробив постріл у скроню... Письменник готувався до цього кроку, про що свідчить його передсмертний лист. М. Хвильовий залишився вірним ідеям комунізму, але не міг змиритися з арештом свого побратима М. Ялового. Ось зміст листа:

«Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл

цілої генерації... За що?

За те, що ми були найщирішими

комуністами? Нічого не розумію.

За генерацію ЯЛОВОГО відповідаю

насамперед я, Микола Хвильовий.

«Отже, — як говорить Семенко, —

ясно...»

Сьогодні прекрасний сонячний день.

Як я люблю життя — ви й не

уявляєте. Сьогодні — 13. Пам'ятаєте,

як я був закоханий у це число?

Страшенно боляче.

Хай живе комунізм!

Хай живе соціалістичне будівництво!

Хай живе комуністична партія!

P.S. Усе, у тому числі й авторські права, передаю Любові УМАНЦЕВІЙ. Дуже прошу товаришів допомогти їй та моїй матері».

13. V. 1933 р.

Микола Хвильовий

4. Прочитайте новелу й дослідження літературознавця О. Ковальчука. Виконайте завдання.

Новела «Я (Романтика)». Новела складається зі своєрідного «прологу» (лірико-романтичного зачину), який має ввести читача в складний психологічно-настроєвий світ, і трьох частин. В основі «прологу» — звичайна побутова ситуація: розмова матері із сином напередодні грози. Однак вона ускладнюється незвичними пейзажними деталями, часом загадково символічними (кургани, пустельна скеля, мовчазний степ, таємні вершники, розбійний хрест), особливою спресованістю часу («Але минають ночі, шелестять вечори біля тополь, тополі відходять у шосейну безвість, а за ними — літа, роки й моя буйна юність»).

Наступні три розділи — це життя у фронті соціальної грози. Три частини — три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани героя. Їхня динаміка одна й та сама: усе рухається до апокаліпсису. Простежмо за цими сюжетними мотивами. Від розділу до розділу ускладнюється становище на фронті. Шалені атаки ворога, паніка, яка охоплює фронт і тил, передчуття поразки, рух до катастрофи. Так само ускладнюється психологічна ситуація. Оповідач невпинно фіксує зміни в настроях чекіста: психологічні перепади, збурення психіки, емоційну екзальтованість, тривогу, надію і безнадію, спроби самовиправдання й істерію.

Прийнято говорити про роздвоєність свідомості героя («розкололось моє власне «Я»»). Та відбувається щось іще страшніше. Відомий філософ М. Попович стверджував, що персонажі новели (мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша, голова чорного трибуналу) — усе це різні «кінці душі» одного й того самого романтичного «Я». І для такого твердження в тексті є підстави: «Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного «Я», якому я даю волю».

Кожен персонаж — це втілення певних сил, що формують психологічний світ людини, яка успадкувала первісні інстинкти й водночас здобутки цивілізації. Дегенерат уособлює «тваринні» сили, не освітлені ще ніякою думкою. Він нагадує каторжника, персонажа з відділу кримінальної хроніки. Це байдужий виконавець, автомат, якому чужі щонайменші порухи душі.

Боротьба відбувається між нещадним Тагабатом, у якого один присуд — «Розстрілять!», Андрюшею та героєм-оповідачем. Тагабат легко ламає волю нервового, несміливого, сентиментального Андрюші: цей «невеселий комунар» добре усвідомлює, що «так комунари не роблять», що це — «вакханалія», але в підсумку поспішно ставить підпис — «робить свій хвостик під постановою». Тагабат — раціоналіст і все зважує чітким розрахунком, законом революційної доцільності.

Найскладніше в душі головного героя новели — те, що поєднується кодекс чекіста й ще не втрачена людська сутність («Я — чекіст, але я і людина»). Він естетично чутливий, глибоко сприймає світ (досить згадати, як, дивлячись на портрети княжої сім'ї, чекіст уявляє «весь давній світ, усю безсилу грандіозність і красу третьої молодості минулих шляхетних літ»). Але беззастережна відданість революції, революційній доктрині вводить його в «надзвичайний екстаз», порушує намул інстинктів, знезброює в боротьбі з Тагабатом: «Цей доктор з широким лобом і білою лисиною... і з каменем замість серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії».

Поставлений перед неминучим вибором між синівським і революційним обов'язком, герой твору робить фатальний вибір. Власне, він уже втратив себе, став, як і Андрюша, безвольним виконавцем, «гвинтиком» і заручником системи. Убивство чекістом власної матері — Марії (ім'я-символ, утілення безмежної доброти й милосердя Богоматері) — кардинально змінює комунарові шлях до омріяного гармонійного суспільства: другий розділ закінчується трикратним повтором — «Я йшов у нікуди». У третьому розділі з'являється образ «мертвої дороги», яка пролягла серед «мертвого степу».

Так катастрофічно закінчилося протистояння фанатизму й гуманізму. Сліпа віра в абстрактну ідею, беззастережне служіння їй призводять до знищення одвічних загальнолюдських ідеалів, зречення всього людського, руйнування особи. Суспільство, побудоване на численних людських жертвах, замішане на невинній крові, не може бути гуманним і справедливим.

А. Чи згодні ви з думкою філософа М. Поповича, що у свідомості героя-оповідача не роздвоєння, а «персонажі новели... — усе це різні «кінці душі» одного й того самого романтичного «Я»»? Аргументуйте свою позицію.

Б. Літературознавець О. Ковальчук зауважує, що «боротьба відбувається між нещадним Тагабатом, у якого один присуд — «Розстрілять!», Андрюшею та героєм-оповідачем». У чому проявляється боротьба Андрюші? Чому, на вашу думку, автор дав героєві ім'я Андрюша, а не Андрій?

5. Створіть літературний паспорт до твору «Я (Романтика)» М. Хвильового, поєднавши відомості з лівої та правої колонок.

«Я (Романтика)»

літературний рід

Я, мати, Тагабат, дегенерат, Андрюша

жанр твору

епос

стильова течія модернізму

новела

тема твору

вступ і три частини, розповідь від першої особи, присвята «Цвітові яблуні»

головна ідея

імпресіонізм

композиційні особливості

протистояння добра і зла в душі героя (людина й чекіст), його роздвоєність

герої твору

розвінчання й засудження революційного фанатизму

6. Перегляньте короткометражний фільм режисера М. Калюжного «Я» (2008), знятий за мотивами новели М. Хвильового «Я (Романтика)» (20 хв 33 с), і виконайте завдання.

Youtube «Я» — короткометражний фільм Михайла Калюжного

A. Доведіть, що цей фільм знято саме за мотивами твору М. Хвильового «Я (Романтика)», а не є його екранізацією.

Б. Висловте свої враження від фільму (усно або письмово): наскільки точно передано атмосферу подій новели М. Хвильового; прийоми, використані оператором; музичний супровід; гра акторів.

B. Поміркуйте, чому сценаристка Д. Шуляренко ввела до фіналу фільму рядки з передсмертного листа М. Хвильового.

Довідка

«Цвіт яблуні» (1902) — новела-етюд М. Коцюбинського. У ній розкривається внутрішній світ письменника, у якого помирає невиліковно хвора донька. Він дуже страждає через безсилля й велику втрату. Жахливий стан героя підсилює гама зорових і слухових образів — яскрава ознака імпресіоністичної манери: ніч, світло лампи, а потім — свічки, монотонні звуки калатала нічного сторожа, надривний свист з хворих дитячих грудей... У батька народжується ідея: «Чому б мені не взяти такої ночі до епізоду розпочатого мною роману, де Христина опинилася раптом з великого города в глухому містечку?» Ще мить — і батько жахається цієї думки. На ранок донька помирає, а батько жадібно ловить кожну дрібницю з того, що бачить перед собою й відчуває, бо все воно послужить йому... «як матеріал». З одного боку, він люблячий батько, а з іншого — у ньому живе митець-фанатик з непереборним бажанням зафіксувати, запам'ятати, описати, довести до людей те, що пережив, передумав, вистраждав.

7. Виконайте завдання.

1. Одним з основних гасел літературної дискусії 1925-1928 рр. було

А «Письменник — не американська машинка, а твори його не полтавські галушки».

Б «У справжньому творі має бути думка, а не бездарні візерунки».

В «Прогрес мистецтва доводять факти, а не логічні докази».

Г «Геть від Москви! Дайош психологічну Європу!»

2. Главковерхом чорного трибуналу комуни є

А Я

Б Тагабат

В Андрюша

Г дегенерат

3. Установіть відповідність.

Герой твору

Характеристика

1 дегенерат

2 Андрюша

3 Тагабат

4 Я

А фанатик з роздвоєною душею

Б садист, злий геній з каменем замість серця

В озброєний татарин, який постійно щось наспівує

Г невеселий комунар, який чинить проти своєї волі

Д єдиновірний пес, страж революції, що не знає сумнівів

4. Що мав на увазі М. Рильський, сказавши, що «шукання Хвильового почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського»?

5. Охарактеризуйте композицію новели М. Хвильового «Я (Романтика)».

6. Розкрийте символічне значення імені матері в новелі «Я (Романтика)».

7. Прокоментуйте присвяту новели — «Цвітові яблуні», скориставшись матеріалом довідки.

8. Поміркуйте, чому літературознавці називають Я ліричним героєм.

9. Чи згодні ви з думкою, що автор зробив головного героя безіменним, а ще двох персонажів нарік найменнями зет та ігрек, щоб показати жахіття революції, яка нівелює людську особистість, її індивідуальність?

10. Поміркуйте, чому ім'я М. Хвильового, переконаного комуніста, було викреслене комуністичною владою з літератури.

11. Аналізуючи новелу М. Хвильового «Я (Романтика)», літературознавці найчастіше використовують означення романтичний та імпресіоністичний. Що, на вашу думку, у творі — романтичне, а що — імпресіоністичне?

12. Знайдіть і випишіть у зошит слухові й зорові образи новели «Я (Романтика)». Прокоментуйте гаму звуків і барв.

Домашнє завдання

  • 1. Письмово прокоментуйте назву новели М. Хвильового «Я (Романтика)».
  • 2. Підготуйте повідомлення про найцікавіші факти з життя М. Хвильового, використавши відомості з його листування (за бажанням).

Використана література

  • Жулинський М. Талант, що прагнув до зір // У кн. : Хвильовий М. Твори: У 2 т. — Т. 1. — К. : Дніпро, 1991. — С. 5-43.
  • Мовчан Р. Український модернізм 1920-х : портрет в історичному інтер'єрі : монографія / Р. Мовчан. — К. : ВД «Стилос», 2008. — 544 с.
  • Ткачук М. Художні обрії української прози 20-30-х років ХХ століття / М. Ткачук / Наративні моделі українського письменства / М. П. Ткачук. — Тернопіль : ТНПУ : Медобори, 2007. — С. 327-340.
  • Шевчук В. Драма Миколи Хвильового // Слово і час. — 1994. — № 2.






На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.