Українська література 11 клас (профільний рівень) - Борзенко О. І. 2019

Василь Стус - На «шляху правдивому» («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...»)
Літературне «шістдесятництво»

Всі публікації щодо:
Стус Василь

Чи можливо розділити в одній особі поета і громадянина? Колись слово Т. Шевченка перетворилось на громадський вчинок — стало чимось більшим, ніж просто мистецтво. Так само й у випадку В. Стуса — поета, котрий побував у тюрмах та на засланні, але не зрікся своїх переконань.

Не секрет, що деякі «шістдесятники» обрали шлях пристосуванства й тим забезпечили собі доволі комфортне існування, хай і в умовах несвободи. Василь Стус свідомо зробив інший вибір: наперед поставив умовні «добро і правду» й до скону зберіг вірність цим ідеалам. Звичайно, спершу йому довелося пройти «крізь сотні сумнівів», щоб остаточно визначити власну долю.

Світоглядна настанова В. Стуса споріднена з екзистенціалізмом (від лат. exsistentia — існування). Це філософія, що ґрунтується на свідомому виборі людиною власної долі — навіть у ворожому й абсурдному світі. Вона передбачає високий рівень індивідуальної відповідальності. Коментуючи життєвий вибір поета, критик Юрій Шерех писав: «У філософії екзистенціалізму, як відомо, ідея закиненості людини у світ не виключала людської активності, навпаки, радше вимагала її. Так і в Стуса. Свідомість своєї місії підносить його понад обставини біографії, понад всякі обставини побуту й географічної приналежності». Навіть опинившись далеко від батьківщини у в'язничній неволі, він почувався внутрішньо набагато більш вільним, аніж ті його колеги по перу, котрі пішли на співпрацю з тоталітарним режимом і тим забезпечили собі безбідне існування.

Орач. Портрет Василя Стуса (Віктор Зарецький, 1990)

У цьому світоглядному й моральному контексті поезія «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» звучить як продумана декларація на тему екзистенційного вибору. В основу покладено мотив шляху як духовного зростання — у згоді з учиненим вибором, за який герой твору несе повну відповідальність. Це складний шлях випробувань і втрат, що веде «поза смертні грані людських дерзань» — незвіданий шлях «за чорну порожнечу, де вже нема ні щастя, ні біди». І вже хто став на цей шлях, чує один лише голос: «...не спиняйся, йди! То — шлях правдивий. Ти — його предтеча».

Ліричному герою треба завжди залишатися собою — у будь-яких обставинах і ситуаціях оберігати й виборювати себе на обраному «правдивому шляху».

Коментар фахівця

Як зроблено й систематично робиться з поезіями Шевченка, можна розхапати рядки Стуса на всілякі й навіть взаємозаперечні політичні програми. Але суть не в цьому, і поезія лежить далеко від цього. Суть у знайденні себе в світі шпиків, сексотів, стукачів, колючих дротів і знелюднення. Знайдення себе — це знайдення української людини.

Юрій Шерех, літературний критик

Читацький практикум

Прочитайте поезію, виконайте завдання.

* * *

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,

добро і правдо віку. Через сто

зневір. Моя душа, запрагла неба,

в буремнім леті держить путь на стовп

високого вогню, що осіянний

одним твоїм бажанням. Аж туди,

де не ступали ще людські сліди,

з щовба на щовб, аж поза смертні хлані

людських дерзань, за чорну порожнечу,

де вже нема ні щастя, ні біди

і врочить порив: не спиняйся, йди!

То — шлях правдивий. Ти — його предтеча.

Портрет В. Стуса з книгою поезій Рільке (Віктор Зарецький, 1971)

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які запитання у вас виникли? Які образи поезії вас здивували, зацікавили? Чи легко вам було читати цей вірш? Чому?

2. До якого виду лірики, на вашу думку, належить цей твір?

3. Чому поезію «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе» вважають поетичною декларацією поета? Які мотиви виникають у творі? У яких образах ці мотиви розкриваються?

4. Які образи допомагають зрозуміти внутрішній стан ліричного героя?

5. Якого значення набуває в поезії образ шляху?

Досліджуємо самостійно

6. Ви знаєте, що головна відмінність між прозовою і віршованою мовою полягає в ритмічній організації тексту. У прозі ритм підпорядковується головним чином синтаксису. У віршованому творі ритм є передбачуваним, тому що мовленнєвий потік розкладається на відносно короткі й подібні за ритмом рядки-вірші. Зазвичай ритмічне і синтаксичне членування мовлення у віршах збігаються. Але трапляються випадки, коли поет застосовує так званий перенос або анжамбеман (від фр. enjamber — переступити, перескочити) і порушує єдність синтаксичного і ритмічного членування мовлення.

Зверніть увагу, яким віршовим розміром написана поезія. Знайдіть у тексті поезії випадки застосування поетом переносу (анжамбеману). Поміркуйте, із якою метою В. Стус вдається до цього прийому. Які слова перенос допомагає акцентувати? Чому ці слова є важливими для поета?

7. Розкажіть, як ви зрозуміли сутність філософії екзистенціалізму. Яким чином пов'язаний із цією філософією вірш «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе»?