Українська література 11 клас (профільний рівень) - Борзенко О. І. 2019


Література «соціалістичного реалізму»

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Викриваючи лицемірство Російської імперії, Тарас Шевченко іронічно зауважив: «А тюрм, а люду!.. Що й лічить! / Од молдаванина до фінна / На всіх язиках все мовчить / Бо благоденствує!»

Таке фальшиве «благоденствіє» панувало й за часів Радянському Союзу, коли мільйони невинних людей гинули в сталінських концтаборах, а радянська пропаганда насаджувала фальшивий, офіційно-парадний образ заможного й щасливого життя.

Рушійним чинником цієї пропаганди стало так зване мистецтво «соціалістичного реалізму». Під тиском влади соцреалізм визнали єдино правильним «творчим методом». А 1934 року на всесоюзному з'їзді радянських письменників лицемірно проголосили, що цей метод «вимагає від письменника правдивого, історично-конкретного зображення дійсності в її революційному розвитку».

Ранок (Тетяна Яблонська, 1954)

Про творчу свободу просто забули. Майстри слова мусили одностайно вихваляти комуністичну владу та підносити радянський спосіб життя. А всіх незгодних запроторювали до сибірських концтаборів. Уцілілі оспівували комуністичну партію та її вождів. Наприклад, П. Тичина написав вірш «Партія веде», а М. Рильський «Пісню про Сталіна». З'являлись виробничі й колгоспні романи, що ілюстрували «досягнення» радянської влади.

За часів Другої світової війни побільшало пропагандистських творів з оспівуванням радянського патріотизму. А далі, поряд із темою війни та перемоги радянської людини, зображували відбудову промисловості й відродження колгоспного господарства. Панував підсолоджений образ народного життя, у якому наперед висувались позитивні герої з робітників та селянської бідноти. Переважав штучний пафос «революційного розвитку» в дусі офіційної радянської пропаганди.

Сінокіс (Валентина Виродова-Готьє, 1972)

У часи «хрущовської відлиги» було здійснено рішучу спробу вийти поза межі соцреалізму. Але найбільш послідовні «шістдесятники», як от В. Стус, зазнали репресій, інші пішли на компроміс і прийняли вимоги влади.

У соцреалізмі в різний час межі дозволеного могли звужуватись або розширюватись. Деякі автори шукали, як обійти офіційні приписи, скажімо, вдавалися до напівправди, натяків, інакомовлення, заглиблювались в історію та фольклор, щоб хоч у такий спосіб виправдати своє звернення до національно-патріотичних проблем.

Лише в середині 1980-х років соціалістичний реалізм остаточно втратив своє панівне становище.

Опрацьовуємо прочитане

1. Як ви зрозуміли поняття «творчий метод соцреалізму»?

2. Котрого року відбувся з'їзд письменників, на якому соцреалізм було проголошено «єдино правильним творчим методом»?

3. На вашу думку, чому владі було важливо обмежувати творчу енергію і свободу митців?







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.