Українська література 11 клас (профільний рівень) - Слоньовська О. В. 2019

Роман Іваничук (1929—2016)
Українська література в умовах «розвинутого соціалістичного реалізму»
Українська література 1960—2000-х рр. Відродження багатоголосся у стильовому розвитку

Всі публікації щодо:
Іваничук Роман

Роман Іванович Іваничук - відомий український письменник, громадський діяч, один з активних організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народного руху України, член Спілки письменників України (з 1960), народний депутат України І скликання (1990-1994), лауреат Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1985), Премії ім. І. Мазепи (1999) та ін., Герой України (2009). Автор кількох збірок новел, повістей, близько 20 романів, спогадів «Дороги вольні і невольні» (1999).

Дух непокори жив у Романовій душі змалечку. Його старший брат був засуджений до каторжних робіт за участь в УПА. Романа виключили зі Львівського університету за те, що постійно ходив у вишиванці. Довелося зголошуватися на службу в армії, а за три роки поновлюватися у студентських лавах.

«Я - найщасливіша людина у світі, бо дожив і працюю вже 10 років у незалежній Україні».

Роман Іваничук

Письменник починав творчий шлях як майстер «малої» прози - новеліст, а пізніше став одним із найкращих романістів. Історичній романістиці Р. Іваничук віддав 35 років життя, але зізнавався, що на папері «найтяжче епоху реконструювати», адже історичний твір не може мати вигляд художнього фото давно минулої і вже мертвої епохи. Герої та події мають поставати перед читачами в контексті нинішніх проблем, інакше твір не буде цікавим, а перенасичення мови персонажів застарілою лексикою зробить текст важким для читання. Водночас колорит, лексеми-історизми, події, справжність яких засвідчили історики, мають працювати на творчу уяву автора і його важливого співавтора - читача.

У творчій спадщині Р. Іваничука історичних романів багато: «Мальви» (написаний 1965-1967; опублікований 1968), виданий вдруге під назвою «Яничари»; «Черлене вино» (написаний 1974-1976; опублікований 1977); «Манускрипт з вулиці Руської» (написаний 1976-1978; опублікований 1979); роман «Вода з каменю» (написаний 1978-1981; опублікований 1982); «Саксаул у пісках»; «Четвертий вимір» (написаний 1980-1984; опублікований 1984); «Журавлиний крик» (написаний 1968; опублікований 1988); «Бо війна війною» (опублікований 1989); «Орда» (опублікований 1992).

Портрет Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорозької Січі

Роман «Мальви»

Письменник вважав, що його перший історичний шедевр «Мальви» («Яничари») «...прозвучав буквально на весь світ. Маю на увазі український світ.., бо маю сотні листів від людей, які читали і які признавалися мені, що вони прийняли українство як щось нове, що було зовсім їм незрозуміле до того.., і це розбудило тогочасну молодь».

За що ж радянська цензура Іваничукові «Мальви» назвала «ідеологічно шкідливим історичним романом без історії»? Злочином вважали вже те, що письменник апелює до української національної історії, патріотизму, любові до України й українського народу.

Роман Іваничук «Мальви. Орда». Видавництво «Євроекспрес» (2000)

У романі «Мальви» немає українських історичних героїв як дійових осіб. Письменник обрав персонажами роману психотипи українців, які не готувалися до якоїсь визначної місії і в мирних умовах були б звичайними людьми, і зазначав, що його передусім цікавила психологія зрадника (яничар Алім), мерзенність та безперспективність зради, прозріння відступника (Селім), заперечення половинчастості в боротьбі за волю (Мальва) і живучість, вічність народу - в образі Марії.

«Мальви» («Яничари») Романа Іваничука - відкриття за змістом і художній винахід за формою. Літературознавець Михайло Слабошпицький писав, що досі такого роману не тільки не було, а й спрагло не вистачало українському народові, у ньому - драматичні долі персонажів і гармонійне поєднання фабули зі стильовим вираженням. Події в романі відбуваються в середині XVII ст., про що автор вказує точно - для турків і татар це 1018 р., тобто наш 1640.

Цей твір - історія поневіряння на чужині українки Марії та її доньки Соломії, яку вона називає Мальвою - на згадку про квіти під вікнами рідної хати. Оточення Марії і Мальви - калейдоскопічне, але впізнаване.

За словами самого письменника, він прагнув показати «різні соціальні типи, характерні для суспільних формацій, в яких панує самовлада окремої людини або кліки: тиранів, самодурів, підлабузників, некоронованих правителів, мудрих, але безсилих політичних імперських діячів, героїв, перевертнів, рабів»; хотів відстежити «процеси формування вождя й прозріння відступника, а також прозріння народу», який у силу історичних обставин був змушений поневолювати інші народи.

У романі існують два світи: питомо український і татаро-турецький. Український світ представляють Марія та безіменна жінка-полонянка, яка насмілилася нагадати Аліму рідний край - і загинула від рук яничара. Стратон, Марія і Мальва живуть на чужині і підкоряються чужій системі, але Україна є в їхніх душах. Як легендарна Маруся Богуславка чи Роксолана, Мальва намагається рятувати свій край за допомогою безмежної любові до неї впливового чоловіка.

«У його творах завжди пульсувала думка, що наша література й насамперед історична романістика була, є і буде духовним опертям і що розвій нашого народу можливий, доки в колективній пам'яті нації є усвідомлення історії як власної долі».

Ніна Бічуя, дружина письменника

Роман Іваничук підкреслює, що духовна еліта країни-окупанта завжди засуджує загарбницькі дії своєї держави. Співець Омар подумки дорікає своєму народові: «О люде османський... Коли тобі вистачить свого власного добра, занехаяного, нерозкопаного? Чого повзеш ти на чужі землі?». Як алюзія-натяк це є закидом російському трьохсотлітньому поневоленню України.

«Я твердо переконаний: книжки нашого дитинства і ранньої юності дуже впливають на нас, на наше майбутнє. Зацікавивши чимось, книга формує коло наших інтересів, активізує якусь особливість нашого мислення: чи то вміння все узагальнювати, чи шукати дрібні деталі - складники загального, те, що називають конкретністю. Одне слово, книга відкриває нас...».

Роман Іваничук

Надія Полуян-Внукова. Мальви (2008)

Діалог із текстом

1. Назвіть основні риси історичного роману. Які історичні романи ви вже вивчали?

2. Уважно прочитайте роман «Мальви» Р. Іваничука. Яку назву ви вважаєте більш вдалою - «Мальви» чи «Яничари»? Поясніть значення слова «яничари».

3. Проаналізуйте український і татаро-турецький світи роману.

4. Які психологічні типи змальовує у своєму творі автор?

5. Схарактеризуйте один з образів-персонажів (на ваш вибір).

Діалоги текстів

✵ Із яким твором української або зарубіжної літератури ви можете порівняти «Мальви» Р. Іваничука?

Мистецькі діалоги

✵ Розгляньте портрет останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, якого було канонізовано Українською православною церквою 2008 р. і приєднано до лику місцевошанованих святих Запорізької єпархії, вміщений у цьому розділі підручника. Подумайте і обговоріть у класі, чому саме цю історичну постать Роман Іваничук обрав одним із головних героїв для свого роману «Журавлиний крик». Підготуйте в «малих» групах і продемонструйте на медіадошці інші зображення Петра Калнишевського, а також невеликі розповіді про його роль в історії України.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.