Українська література 11 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля 2019


Сучасна українська література

Всі публікації щодо:
Літературознавство

...Українська література, починаючи від 1990-х років, стає зовсім інакшою. Розрив із соцреалістичним мисленням, а також актуалізація перерваного досвіду авангардизму і модернізму 1920-х років стають найважливішими імпульсами для художніх експериментів... водночас відбувається знайомство з набутками і тенденціями західної літератури,.. а також повсюдне зацікавлення західною філософією та культурологією...

Тамара Гундорова, літературознавиця

Читацький путівник

Ключові поняття теми: літературне покоління, сучасна література, література елітарна, література масова, постмодернізм.

Навчальні цілі теми

Знання:

✵ імена сучасних письменників та їхні твори; відмінності між елітарною і масовою літературою; ознаки постмодернізму.

Уміння:

✵ характеризувати історико-культурну ситуацію в Україні наприкінці XX — на початку XXI ст.; розуміти закономірність появи нового літературного покоління, стильове розмаїття сучасної української літератури, шукання авторами нових тем і художніх засобів розкриття їх; аналізувати та інтерпретувати художні твори сучасних письменників; висловлювати власне ставлення до творів сучасної літератури; застосовувати різні читацькі стратегії залежно від поставленої мети.

Ставлення:

✵ усвідомлення мистецтва як одного з потужних засобів самопізнання, формування ставлення до сучасного світу.

1990-і роки XX ст. увійшли в історію як епоха соціальних і політичних катаклізмів. Реакція на життєві реалії була різна: від ностальгії за минулим і самоізоляції до пошуків відповіді на актуальні смислобуттєві питання.

Мистецтво активно включається в суспільне життя, створюючи портрет «нової української людини». Художня література, вирвавшись із лещат соціалістичного реалізму, повертається до виконання своєї головної місії: естетичного освоєння дійсності. Ключовими завданнями стає звільнення від ідеологічних нашарувань, оновлення художньо-виражальних засобів, засвоєння світового досвіду, подолання провінційності української літератури, входження її як рівноправної в коло європейських літератур. Українська література того періоду представлена письменниками старшого (П. Загребельний, Олесь Гончар, В. Нестайко, Д. Білоус, С. Плачинда, А. Дімаров, П. Глазовий та ін.) і молодшого (Ю. Мушкетик, Гр. Тютюнник, І. Жиленко, В. Яворівський, В. Шевчук, Р. Іваничук, Л. Костенко, Б. Олійник та ін.) поколінь. Окрім того, повертаються до читачів твори забутих і заборонених в Україні письменників (М. Зеров, Б. Лепкий, О. Туринський, Н. Королева та ін.).

У 1980-1990-х рр. з’явилося нове літературне покоління (О. Забужко, Ю. Андрухович, І. Малкович, О. Ірванець та ін.) — епатажне й незалежне. Сучасні письменники сповідують новий естетичний ідеал, експериментують із формою, змістом, тематикою, привносять у літературу ознаки, що були притаманні суспільній свідомості кінця XX ст. загалом. Золотим фондом сучасної української літератури стали такі твори, як «Польові дослідження з українського сексу», «Музей покинутих секретів» О. Забужко, «Солодка Даруся» М. Матіос, «Чорний ворон». В. Шкляра, «Записки українського самашедшого» Л. Костенко, «Ворошиловград» С. Жадана та ін.

Художня література кінця XX — початку XXI ст. вражає розмаїттям напрямів і стилів: реалізм, романтизм, неоромантизм, модернізм, постмодернізм, а також художніх засобів: рефлексія, іронія, гра, ремінісценція, алюзія, карнавальність, епатаж. Письменники звертаються до архетипів, заглиблюються в підсвідоме. У центрі їхньої уваги — пошук людиною постчорнобильської епохи смислу життя, визначення свого місця в нових реаліях. Розвінчуються символи й образи тоталітарної культури, піддається сумніву вартісність літератури соціалістичного реалізму, погляд на світ стає іронічним, а то й скептичним. Усвідомлюється існування множинності оцінок і трактувань світу, явищ культури. Отже, формується цілісний образ української літератури, у якій на рівних присутні твори письменників Розстріляного відродження, далекого і близького зарубіжжя, художні твори, що належать до різних естетичних систем, освоюються здобутки вітчизняних і зарубіжних митців, твориться новий літературний канон.

Прагнення реалізації цих, до певної міри, взаємозаперечних устремлінь втілилося в новому художньому стилі — постмодернізмі, що став домінуючим в українській літературі кінця XX — початку XXI ст. Ознаки постмодернізму найвиразніше виявилися у творчості представників поетичних угруповань Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «ЛуГоСад та ін., у прозі Ю. Андруховича, О. Забужко, В. Медведя, С. Жадана, Л. Дереша та ін.

Культурно-мистецький контекст

Серед українських художників постмодерної доби найбільш помітною є творчість живописця І. Марчука, який відомий власним стилем — пльонтанізмом. Його останні картини виконані в іншій постмодерній манері.

У постмодерному стилі працює художник Я. Яновський, який використовує постмодерністські художні стратегії, зокрема імітацію масового тиражування, інкрустування-інсталювання у скульптурах і різноманітні культурні форми — живопис і відео, фото і графіку, театр і казки.

Серед сучасних українських митців постмодернізму відомими є скульптор О. Пінчук, графік і живописець С. Поярков.

Яскравим представником театрального українського постмодернізму є А. Жолдак. Цей театральний режисер є майстром епатажу й самореклами, він вирізнився нетрадиційними постановками класичних і новітніх сюжетів, найбільш відомі з яких «Гамлет. Сни», «Медея», «Один день Івана Денисовича» та ін.

Іван Марчук. Із циклу «Погляд у нескінченність» 2017-2018

Ярослав Яновський. Яблука дозрівають пізно. 2012

Олег Пінчук. Добрий слон. 2016

Читацький довідник

Елітарна (висока, класична) література — художні твори, що мають національну та світову цінність, упродовж віків зберігають свою неперебутню значущість.

Масова література — широко тиражована література, здебільшого розважального характеру, адаптована для розуміння пересічного читача, переважно позбавлена естетичної цінності. Це — комікси, трилери, кітч, бульварна література. У таких текстах зазвичай поширені спрощені композиція й сюжет, збіднена мова.

Постмодернізм (лат. post — після, за і франц. modernisme — сучасний) — новий період у розвитку культурно-історичного процесу, спосіб світосприймання людини кінця XX — початку XXI ст., загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій, що виникли після модернізму та авангардизму, художній напрям у мистецтві, зокрема й літературі.

Читацький довідник

Ознаки постмодернізму: культ незалежної особистості; потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді; суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; сюжети творів — це замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; запозичення, перегуки на сюжетно-композиційному, образному, мовному рівнях; присутність образу оповідача; іронічність і пародійність, інтертекстуальність.

Читацькі діалоги

На уроках зарубіжної літератури та можливо й під час самостійного читання ви вже ознайомилися із творами літератури постмодернізму.

Постмодерний твір вимагає компетентного читача, тому ми пропонуємо вам декілька основних «ключів» для глибокого його осмислення.

1. Читач має налаштуватися на іронічне змалювання письменником навколишнього життя.

2. Письменник може зображувати світ абсурдним, з поєднанням у ньому низького і високого, прекрасного і потворного, використовуючи для цього різні стилі.

3. Оповідач спонукає читача споглядати абсурдний світ, у якому розмито межі між реальністю і фантастикою. Використовується прийом гри автора з читачем.

4. Твір сповнений відкритих і прихованих алюзій, запозичень, звернень до інших авторів, творів (аж до прямого цитування), мистецьких кодів різних епох, за допомогою яких автор творить своєрідний колаж.

5. Виразною є специфіка необарокового світогляду (трагічність світосприйняття, карнавальність, символіка, метафоричність, алегоричність, інтертекстуальність, поєднання непоєднуваного тощо).

6. Важливо виробити в собі здатність толерантного сприймання інших поглядів на світ, уміння визнавати, що кожна правда, істина має право на існування. Сподіваємося, що ці настанови стануть вам у пригоді у процесі вивчення сучасної української постмодерної літератури.

Запитання і завдання

1. Які суспільно-історичні події мали вплив на розвиток української літератури кінця XX — початку XXI ст.? Створіть літературний портрет цієї доби. Художні твори яких письменників означеного періоду ви знаєте, а які прочитали самостійно? Поділіться своїми міркуваннями про твір, який вас найбільше вразив.

2. Підготуйте коротке повідомлення про українське постмодерне мистецтво. Творчість кого із сучасних українських митців вам найбільше імпонує? Чому? Аргументуйте свою думку.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.