Українська література 11 клас (рівень стандарту) - А. М. Фасоля 2019


Київські неокласики

Всі публікації щодо:
Літературознавство

«Київська неокласика» була органічним явищем і утворилася з власних, вітчизняних потреб — з намагання відкрити українській літературі шлях до світла, удосконалити й збагатити її.

Микола Неврлий, літературознавець

Читацький путівник

Ключові поняття теми: група київських неокласиків, рання творчість М. Рильського, мотиви шукань душевної рівноваги, краси в житті, вітаїзм, сповідальність, життєлюбство, філософічність, афористичність лірики, сонет.

Навчальні цілі теми

Знання:

✵ основні факти про групу київських неокласиків та їхню творчість; життєвий і творчий шлях поета-неокласика М. Рильського; зміст виучуваних творів, стильові особливості неокласики; поняття «філософічність», «сонет».

Уміння:

✵ виразно й усвідомлено читати (зокрема напам’ять) й аналізувати поезії М. Рильського; з’ясовувати основні ознаки індивідуального стилю поета, провідні мотиви його лірики; пояснювати смислову та настроєву значущість деталей, образів, символів; висловлювати власні думки з приводу поетичної майстерності, філософічності й поетичного самовираження представників «грона п’ятірного неокласиків».

Ставлення:

✵ розвиток відчуття естетики поетичного образу, усвідомлення внутрішньої потреби врівноваженості й філософської самозаглибленості в розв’язанні життєвих проблем.

Київські неокласики — група поетів-модерністів 1920-х років. Таку назву взято випадково й дуже умовно на одній із літературних зустрічей, де були присутні поети Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Максим Рильський, Павло Филипович, Юрій Клен (Освальд Бурґгардт). Пізніше М. Рильський зазначав: «Класики... — це ті, що створили невмирущі твори. «Нео» — новий. Неокласики — нові класики. Але ця назва дана на глум, самі поети, що їх названо неокласиками, ніколи себе так не називали. Але вони вважають себе учнями, послідовниками тих, що становлять славу й гордість людства, — учнями класиків. Вони намагаються кращі надбання світової культури перенести на український ґрунт, прищепити їй пагони класичної спадщини».

Київські неокласики позиціонували себе як естетів і захоплювалися класичною поезією, творами французьких поетів-парнасців, надавали перевагу історико-культурній і морально-психологічній проблематиці. Вони протиставляли свою творчість народництву й романтизмові, відмежовувалися від так званої пролетарської культури, не визнавали позамистецьких, власне, пробільшовицьких літературно-мистецьких організацій.

На думку літературознавця з діаспори М. Неврлого, творче кредо київських неокласиків і їхні вимоги щодо подальшого розвитку національної літератури були такі: «по-перше, зберегти добрі вітчизняні літературні традиції та поціновувати високомистецькі художні зразки, по-друге, творчо засвоювати здобутки світової літератури, по-третє, підвищувати поетичну техніку і літературну культуру... Здобутки світової класики, починаючи з антики й кінчаючи французькими парнасцями та німецькими експресіоністами, вони органічно поєднували з вітчизняною традицією. Своєю творчістю неокласики утворили самобутній і повнокровний поетичний стиль, пройнятий духом справжнього гуманізму».

«Гроно п’ятірне нездоланих співців» — так М. Драй-Хмара визначив ядро групи київських неокласиків. Творчість кожного з них була унікальною.

Основний мотив поезій Миколи ЗЕРОВА (1890-1937) — співмірність вічного й минущого. Глибоке проникнення у філософську сутність буття, вишукана поетична мова характеризують його першу збірку поезій «Камена» (1924). Сонети збірки ознайомлюють читачів із традиціями грецької, єврейської, готської культур, зі слов’янською історією, зокрема з історичною роллю Києва.

Творчий доробок Михайла ДРАЙ-ХМАРИ (1889-1939) — це поетичні збірки «Проростень» (1926), «Сонячні марші» та «Залізний обрій», що побачили світ уже після смерті поета. Митець зосереджувався на біблійних образах і сюжетах, античній міфології, світоглядних цінностях доби вікінгів, Ренесансу. Основними особливостями лірики М. Драй-Хмари є її філософічність, інтертекстуальність, насиченість ремінісценціями та алюзіями. Його ліричний герой — це людина, яка прагне вдосконалити світ, духовно споріднитися з природою. Проблеми ролі мистецтва й митця в суспільстві, духовної несвободи, унеможливлення вільної творчості в умовах тоталітарного режиму знайшли яскраве відображення в одному з найвідоміших творів М. Драй-Хмари — сонеті «Лебеді» (1928). Цей вірш написано під впливом перекладу сонета «Лебідь» французького поета-символіста С. Малларме. Літературознавець І. Дзюба вважає, що цей «сонет Драй-Хмари прозвучав як мужній голос на захист друзів — із вірою в чистоту, правоту і невмирущість їхнього естетичного ідеалу».

Обкладинка антології «Київські неокласики»

Поетична творчість Павла ФИЛИПОВИЧА (1891-1937) складається з двох збірок поезій — «Земля і вітер» (1922) та «Простір» (1925), що відзначаються культурологічною насиченістю, осмисленням загальнолюдських етичних та естетичних цінностей. У його віршах-медитаціях передано тяжіння до всесвітньої гармонії в співіснуванні з гармонією людської душі.

Юрій КЛЕН (псевдонім Освальда БУРҐГАРДТА) (1891-1947) у збірці «Каравели» (1943) відтворив трагічну античність, героїзм середньовічної лицарської доби, українську князівсько-гетьманську історію, а також розкрив тему трагічного знищення української культури за часів сталінізму.

У неокласичному стилі написані поетичні збірки Максима РИЛЬСЬКОГО (1895-1964) «Під осінніми зорями» (1918) та «Синя далечінь» (1922). Осмисленням людського буття, єдності його з природою, вітаїзм, філософічність, естетизм, витончені образи, досконала поетична мова — характерні риси неокласичної творчості М. Рильського.

В українській літературі неокласики розвивали такі жанри, як сонет, олександрійський вірш, терцина, октава, рондо тощо.

В умовах масової пролетарської культури поборників високого стилю й витонченої художньої форми називали «епігонами буржуазного мистецтва». Наприкінці 20-х років XX ст. почалися переслідування поетів-неокласиків. М. Зеров був розстріляний у 1937 р., П. Филипович загинув на Соловках того ж 1937 р., М. Драй-Хмара помер у концтаборі на Колимі в 1939 р., Юрію Клену, як етнічному німцю, вдалося емігрувати до Німеччини, а М. Рильський скорився тискові обставин.

Запитання і завдання

1. Назвіть відомі вам художні напрями та стильові течії в українській поезії початку XX ст. Які літературні угруповання були в Україні у 20-х роках XX ст.?

2. Пригадайте з уроків зарубіжної літератури, що вам відомо про неокласицизм.

3. Поясніть сутність поняття «київська неокласика». Стисло схарактеризуйте мистецьке кредо цієї літературної групи та творчість її представників.

4. Підготуйте виразне читання ліричних творів київських неокласиків.

5. Укладіть цитатний довідничок «Зі скарбниці київських неокласиків» за поетичними творами та літературно-критичними статтями представників «грона п’ятірного». Підготуйте усні коментарі до афоризмів, що ввійшли до вашого довідничка.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.