БАБА ВІХОЛА - АНАТОЛІЙ КАМІНЧУК - ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 - З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ

„Пригадую себе маленьким, — пише Анатолій Камінчук, — надворі хуга, заметіль, зима.

Сиджу біля вікна й розглядаю химерні візерунки на склі, прохукую на шибках прозоре віконечко — ой леле, як там цікаво! У пухнастому інеї сиві дерева, на гілках снігурі, синички, горобчики. На паркані, на дротах шапки снігу. А сніг іскристий, рожевий, лискучий. Хотілося це побачене диво перенести на папір. Мабуть, саме відтоді я і почав писати вірші”.

БАБА ВІХОЛА

Баба Віхола ішла,

велетенський міх несла.

А тут вихор налетів,

міх пошарпав, потрусив

Розв'язався бабин міх

і посипав долу сніг.

• Як автор показав наближення хуртовини?

• Розглянь малюнок (с. 94). Кого зобразив художник? А якою уявляєш бабу Віхолу ти?

• Уяви й опиши снігові хмари, які поет називає велетенським міхом баби Віхоли.

• Порівняй вірші про бабу Віхолу Анатолія Камінчука й Ліни Костенко (с. 82).