Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Сенцовський Володимир
Літературне читання 2 клас - Віра Науменко - Генеза 2014
БАБУСИН ОНУЧОК - ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ - ОПОВІДАННЯ - З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
Український письменник Володимир Сенцовський у своїх творах для маленьких читачів оспівує красу рідного краю, чистоту душ і теплоту сердець українців. Його оповідання називають поезією в прозі.
Портрету художньому творі
БАБУСИН ОНУЧОК
Чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір’я баби Стехи.
Старенькій уже важко розпізнати. Сидить вона на ослінчику біля хати, на колінах руки тремтять — купаються в щедрому сонячному промінні. А довкола — зграйка білих ромашок, ніби сузір’я.
— Бабуню, — крутнувся біля неї Андрійко. — Послала мати, щоб я обірвав вишні. Ви, мабуть, самі нездужаєте?
— Еге ж, нездужаю-таки, — старенька привітно глянула на сусідського хлопчика.
— Зате я, бабуню, хутко все обірву, — запевняє Андрійко. — Тільки листя посиплеться!
Баба Стеха дріботить до дверей, шукає в сінцях і виносить полотняну торбину. Хлопчик чіпляє її через плече й біжить у садок.
Коли бабуся підійшла до розлогої вишні, Андрійко вже осідлав найвищу гілку. Між зеленим листям тільки сорочка біліє.
— Не гойдайся, онучку, — застерігає старенька, — бо доведеться ловити тебе в пелену.
— Не бійтеся! — гукає згори хлопчик. — Зате мені звідси можна небо дістати!
— Еге ж, — клопочеться старенька. — Небо чи й дістанеш, штани залишиш на сучку.
Сидить Андрійко вгорі, між небом і землею, обриває стиглі ягоди й думає про бабу Стеху. Хороша вона. Завжди пригощає яблуками та вишнями, не свариться, коли якийсь бешкетник залізе до неї в садок.
Живе вона самотньо, от і роздає гостинці сусідським дітлахам.
Андрійко глянув униз.
Бабуся зіперлася на палицю, така маленька і суха, як маківка.
— Бабуню, а де ваші внуки?
— Далеко, ой, далеко, — хитає головою. — Онучок, як місячко, одненький. Мабуть, виріс уже...
— А чому він не їде до вас?
— Мабуть, клопоти не пускають. Уже й листи не пише...
Змовкла. Ще нижче схилилася на палицю.
— Не барися там, Андрійку, — стривожилася. — Дереву вже важко тримати тебе.
Хлопчик хвацько зістрибує на землю. Увесь обмурзаний вишнями. Пузата торбина відтягує йому руку.
Баба Стеха полегшено зітхає:
— От і гаразд.
— Прийду до вас і яблука трусити, — каже Андрійко.
— Еге ж, — старенька неквапно ступає, обмацуючи стежку палицею. — Вночі так гупають, аж у хаті дзвенить.
На рундуку1 хлопчик висипає соковиті вишні у велику емальовану миску.
— Бери, Андрійку. Мені вистачить.
Хлопчик дивиться на стареньку, на сиве її волосся, що вибилося з-під хустки, й раптом каже:
— Бабусю, візьміть мене внуком...
✵ Як ти гадаєш, чому Андрійко запропонував бабусі вважати його внуком?
✵ Знайди в тексті опис бабусі. Чому автор порівнює її з маківкою?
✵ Опиши зовнішність своєї бабусі, тобто створи її усний портрет.
✵ Розкажи про Андрійка. Яким зобразив хлопчика художник?
✵ Визнач основну думку оповідання.
✵ Зауваж: Андрійко є головним героєм багатьох оповідань Володимира Сенцовського. Яким ти його уявляєш? Чи хотілося б тобі дружити з цим хлопчиком?
✵ До яких учинків спонукає тебе письменник?
1 Рундук - те саме, що ґанок.
